Несподіваний поворот у наших із коханцем стосунках. Я три роки зустрічалася з одруженим чоловіком і все чекала і вірила, що одного разу він вибере мене.

Познайомилась із ним на вечірці спільних друзів. Він виявився на 15 років старшим, але мене це не збентежило.

Мені було цікаво спілкуватися із досвідченим чоловіком. Він привернув мою увагу з першого погляду. Почали зустрічатись. Він одразу попередив, що одружений і не планує залишати сім’ю.

Запропонував просто гуляти, спілкуватися та пити каву, яку ми обоє любили.

Я була згодна на все, аби бути поруч із коханим чоловіком. Адже закохалася буквально одразу. Прогулянками та розмовами все-таки стосунки не обмежилися.

Якось я запросила його в гості з надією на близькість. Він не відмовився і ми стали коханцями.

Згодом він почав скаржитися на важке життя з дружиною. У цьому я бачила надію, думала, що він піде від дружини до мене. Я задовольнялася малим з надією на більше.

Жодного разу не сказала, що хочу бути з ним завжди. А він і не обіцяв спільного майбутнього. Просто приходив, коли був час та бажання.

Плакався в жилетку, займалися дивовижною близькістю, насолоджувався любов’ю до себе і йшов у звичайне життя. Через три роки моє серце було розбите.

Коханий чоловік пішов від дружини, але не до мене, а до іншої жінки. Я не знаходила собі місця від злості та гніву.

Все згадувала, як він казав, що помолодшав поряд зі мною, що відчув себе знову живим. Але при цьому вибрав бути з якоюсь іншою жінкою.

Я три роки чекала на нього, а він зрадив, розтоптав почуття і поїхав у захід сонця. Найнеприємніше, що я досі люблю його, незважаючи на зраду. Як бути?

КІНЕЦЬ.