Моя знайома Наталя з Андрієм у шлюбі вже 25 років.

У них було все добре, жили гарно, завжди ладнали і підтримували одне одного.

Згодом в подружжя з’явилися дітки.

Донька і синочок росли швидко, батьки старалися для своїх дітей, в сім’ї завжди була злагода і повага одне до одного.

Їх усі родичі та знайомі вважали взірцевою сім’єю.

Наталя з Андрієм скрізь були разом, завжди веселі і привітні до людей.

З часом Андрій започаткував свій бізнес, справи відразу у нього пішли вгору і в них з’явився гарний достаток в сім’ї.

Згодом вони продали свою квартиру та побудували великий та просторий будинок.

Здавалося б, що їх щастю немає меж, живи та радій.

Роки минали швидко, діти виросли, розлетілися з сімейного гнізда хто куди.

А батько став просто змінюватися на очах.

Андрій дуже часто затримувався на роботі, мало розмовляв зі своєю дружиною, наче віддалився зовсім, не зрозуміло чому.

А одного дня, тоді якраз була річниця їхнього шлюбу, 25 років.

Андрій ввечері не прийшов додому.

Наталка весь день крутилася на кухні, вона наготувала смаколиків, щоб відзначити річницю, але чоловіка не було.

Вже була 10-та вечора, коли набрав Наталку сам Андрій, але він помилився номером і думав, що говорить з якоюсь жінкою.

Наталка мовчки все вислухала, а потім поклала телефон, не сказавши ні слова.

Вранці Андрій повернувся, як ні в чому не бувало, він не знав, що вона чула ту розмову, привітав дружину з річницею і вручив квіти.

Коли Наталка сказала, що про все знає, Андрій, як не дивно, спокійно все пояснив, що зустрів іншу, він щасливий тільки там.

У нього там маленький син, він попросив дружину зібрати свої речі.

Наталя навіть не думала цього робити, вона відразу сказала, що не буде залишати дім.

Подружжя розлучилося.

Відтоді Андрій зі своєю другою сім’єю живе там, а Наталі виділили одну невелику кімнату.

Діти просять матір, щоб вона залишила той дім, та Наталя переконана, що робить правильно і слухати нікого не хоче.

Знайома переконана, що вона занадто багато праці вклала в той будинок, що залишити його чоловікові і він з іншою був щасливий там.

Але я бачу, що їй там важко живеться, адже багато спільних кімнат, вона постійно без настрою, засмучена, думає про щось.

Але хіба той будинок вартий того, щоб так важко жити на старості років?

КІНЕЦЬ.