Ми з моїм першим чоловіком познайомилися ще у 5 класі. Він був неслухняним хлопцем у класі, постійно був на межі від вильоту зі школи, постійно сперечався з вчителями, і в той момент він мене сильно дратував, чесно кажучи.

Я ж, навпаки, навчалася в класі найкраще, з 1 до останнього класу була круглою відмінницею. І ось тобі сюрприз: незважаючи на свої оцінки, мій горе-однокласник зміг вступити до того ж універу, куди і я.

Як колишні однокласники в універі ми почали спілкуватися більше, ніж зазвичай, і я впізнала його набагато краще.

Він виявився хлопцем краще, ніж мені здавався кілька років тому. Згодом мої почуття до нього змінилися з дружніх на щось більше, що я сама на той момент не могла розпізнати.

Згодом почуттів стало лише більше, і я вже добре розуміла, що закохалася в нього, але я дуже боялася зізнатися йому, адже не хотіла руйнувати нашу дружбу.

Я просто приховувала в собі всі ці почуття, але одного дня, через надлишок емоцій я зізналася йому і після цього вже збиралася піти від нього в сльозах, як раптом він сказав, що мої почуття взаємні.

З того моменту ми почали зустрічатися, а через рік і одружилися. Мій чоловік завжди був людиною номер один у моєму житті, з ним я навіть через роки після весілля ходила гуляти в парку, як на початку, брала його з собою на сімейні застілля, які мої батьки влаштовували щонеділі. І ось під час одного такого застілля, він встав, разом із моєю сестрою, і сказав, що у них із моєю сестрою є важлива новина.

А саме виявилося, що моя сестра вагітна від нього, і дитину вона вирішила наро джувати. Я в цей момент просто зламалася на дрібні уламки, вся моя опора була зруйнована і хоч я залишилася в колі сім’ї та друзів, я все одно відчувала себе самотньою, як ніколи в житті. Я за один вечір втратила двох найрідніших людей.

КІНЕЦЬ.