Після розлучення з чоловіком я поїхала на заробітки в Італію. Подалася на чужину шукати кращого життя.

У мене на той час діти вже були дорослі, то ж заради них, і заради внуків я і поїхала.

Хотіла, як краще, а в результаті – через гроші дуже зіпсувалися стосунки між дітьми.

З чоловіком я прожила майже двадцять років.

У нас народилося двоє синочків. Часи були скрутні, через безгрошів’я почастішали непорозуміння, а потім ми з чоловіком сіли, мирно поговорили і вирішили розійтися.

Обом нам тоді було по сорок років, то ж незабаром і я, і чоловік створили нові родини.

А от діти гостро відчували нестачу батьківської уваги.

Старшому сину, Степану, на той час уже виповнилося дев’ятнадцять, він більш-менш адекватно сприйняв наше розлучення, а от молодший Андрій, у свої десять років не міг збагнути, куди подівся його рідний батько і чому зараз з ними живе цей чужий дядько.

Пройшло ще десять років. Степан одружився і привів невістку додому.

Андрій закінчував університет.

Я збиралася святкувати своє 50-річчя і покликала в ресторан багато гостей.

На той час моя двоюрідна сестра приїхала з Італії додому, тому я її теж запросила на свій ювілей.

Вона мені і запропонувала на кілька років поїхати на заробітки в Італію.

Анна вже кілька років там працює і за цей час купила квартиру доньці, машину синові, собі в будинку зробила гарний ремонт.

Я пообіцяла сестрі подумати, але думала недовго, бо син повідомив, що вони з невісткою двійню чекають.

Ця новина мене одночасно і утішила, і засмутила.

Вранці, оглянувши свою невелику хату, в якій, як в рукавичці, містилося вже п’ятеро людей, я зрозуміла, що коли внуки народяться, потрібно буде розширюватися.

Все добре зваживши, я прийняла рішення їхати разом з Анною в Італію.

З другим чоловіком стосунки теж вже вичерпалися, то ж він нічого не мав проти.

Старший син схвально поставився до цього, а молодший, Андрій, трохи засумував.

Їхала я за кордон на рік-два, а затягнулося уже на шість, і додому поки-що, я не збираюся.

Спочатку всі зароблені гроші я відсилала старшому сину.

Степан вправно з ними повівся – добудував хату, зробив ремонт, поновив огорожі, впорядкував подвір’я.

За цей час у нього народилося спочатку два синочка, а тепер ще й донечка.

З роботою Степану якось не щастить, дружина теж не працює, то ж вийшло так, що я всі ці роки повністю забезпечувала сім’ю свого старшого сина.

Андрій за цей час закінчив університет, влаштувався на роботу і знімає в обласному центрі квартиру.

В село майже не приїжджає, бо відчуває, що брат з дружиною не дуже радіє його появі.

Я довго думала, як допомогти і молодшому синові, в результаті вирішила, що куплю йому в обласному центрі квартиру.

Почала збирати гроші, відповідно – перестала присилати їх старшому синові.

Степан спочатку мовчав, а потім, під впливом дружини, почав мене картати в тому, що я більше люблю молодшого Андрія.

Мовляв, навіщо йому зараз квартира, він ще все встигне отримати.

Спочатку я думала, що роблю все правильно.

Я допомогла сім’ї старшого сина, тепер – черга допомагати молодшому.

Але Степан, навчений на щомісячні мамині гроші, серйозно став проти брата, навіть бачити його не хоче.

Я була впевнена, що мені вдасться примирити дітей, але, схоже, гроші їх серйозно розвели на різні сторони.

Все ж, я вирішила довести справу до кінця, і купила невелику двокімнатну квартиру Андрію в обласному центрі, хоч той і був проти, бо впевнений, що з часом йому самому вдасться заробити собі на житло.

На брата він не ображається, каже, що то все невістка колотить.

Болить душа мене за дітей тут, на чужині.

Хотіла для синів зробити краще, а вийшло зовсім не добре.

Залишається сподіватися, що сини одумаються і перестануть ворогувати.

А ще, я розумію, що жити з синами я не зможу, то ж доведеться ще й собі на квартиру заробляти.

КІНЕЦЬ.