До весілля мій чоловік був таким чуйним, добрим, турботливим. А якщо порівняти із тим, що є зараз, то це просто монстр якийсь.

Ось кілька тижнів тому ми з Сашком вирішили провідати мою маму, яка саме була на дачі. Зазвичай туди вони з татом переїжджають на зимовий період, оскільки там грубка, можна тепліше натопити і менше коштів затратити. Я от теж люблю в село поїхати в ту пору. Там так гарно, так засніжено.

Погостювали ми кілька днів, стали збиратись додому. А мама, як і кожна мама, стала напихати нам в торби купу всього із собою. Там і консервації, і якась капуста квашена, і картопля.

Ми поїхали додому задоволені, тепер на продуктах трішки зекономити можна. Їли ці всі смаколики понад тиждень. А потім запланували, що можна й ще щось поїхати собі взяти, все одно батьки того не з’їдають.

І от у п’ятницю ввечері вирішили ми зробити пюре і відкрити останню баночку із маринованими грибочками. Мій чоловік дуже їх любив, тому залишив її наостанок. Та коли сіли за стіл, то я стільки наслухалась, що краще б ми десь згубили ті гриби кляті.

Коли ми стали їсти, то Саша знайшов у розсолі сиву волосинку. Він прямо змінився на лиці, дуже розлютився. Тоді я почула, що і батьки мої неакуратні, і я така сама. Такого я геть зрозуміти не могла. Хіба сталась якась катастрофа? Із ким не буває? Можна мовчки волосину викинути і їсти собі.

Я вважаю, що такі слова може говорити лише людина, яка ніколи на кухні не стояла. Інакше б попарився біля плити цілий день, то знав би ціну тим стравам.

Мама в той день закрила банок двадцять. Хіба вона не втомилася? Хіба не замучилась? Для початку треба було встати з самого ранку і піти в ліс, потім почистити цілу гору тих грибів, а тоді вже підготовлювати до закрутки.

Ніколи не думала, що мій чоловік такий бовдур. Мені цікаво тільки, чи зреагував би він, якби я знайшла щось у стравах його матері? Чи тоді б язика проковтнув?

КІНЕЦЬ.