Поліна відчинила двері своїм ключем і зайшла до квартири. Прямо з порога вона дуже здивувалася, коли побачила незнайоме жіноче взуття.

-Стас! Хто в нас удома! – крикнула жінка. Розгублений чоловік одразу прибіг: -Поліночка, люба, ти тільки не переживай. Я тобі зараз все поясню. Не слухаючи Стаса, вона пройшла до вітальні. Там на дивані сиділа колишня дружина Стаса та його донька Христина.

-Що тут відбувається? — Мила, тут така ситуація … Можна Оксана та Христина у нас поживуть пару днів? Точніше, деякий час. Поліна ошелешено на нього подивилася.

-Ні. З чого б це?

-Але я вже їм дозволив!

-А ти на це хіба мав право? Дозволь тобі нагадати, що це моя квартира.

-Але у них дуже важка фінансова ситуація, через кілька днів їх виженуть з орендованого житла!

-А мені що з цього?

-Ну ти ж не дозволиш, щоб моя дочка опинилася на вулиці!

-Твоя дочка може жити з нами, а її я у своїй хаті не потерплю.

-Я не залишу Христину одну, — прошипіла колишня. Поліна схрестила руки на грудях.

-Забирайтеся з моєї квартири. А з тобою на нас чекає розмова, — обернулася вона до Стаса.

Коли Оксана з дочкою пішли, Стас почав умовляти Поліну змінити рішення, але вона була непохитна. Вона впевнена, що колишня просто намагається зруйнувати їхні стосунки.

КІНЕЦЬ.