Напередодні Дня народження я вирішив замовити столики в ресторані. 50 років все-таки, треба відсвяткувати нормально. Завчасно ми обрали меню. А в той день я помаленьку збирався поки моя кохана була в салоні краси, прихорошувалась до гулянки. Прямо перед від’їздом вона зателефонувала і повідомила, що її я можу не чекати, оскільки затримується. Тому я поїхав на місце призначення сам.

Із гостей мали прийти наші спільні друзі, а також сестра моєї дружини із сім’єю.

Своїх діток у нас ніколи не було. Одразу після весілля ми не хотіли планувати вагітність, бо займали самореалізацією, багато працювали, аби назбирати грошей на власне житло. А потім вже й захотіли малятко народити, а ніяк не виходило.

Ми постійно картали себе, що самі винні у цьому. Не потрібно було так довго думати, роки все ж таки беруть своє. Проте лікарі нас запевняли, що навіть у 18 в нас нічого б не вийшло.

Нам нічого не залишалося, як просто змиритися із фактом безпліддя. Тоді ми перестали багато рухатися, багато їли, розслаблялись. Тому і добряче так набрали вагу. Але нас все влаштовувало.

Загалом, коли я приїхав до ресторану, то ще нікого не було. Відразу почали з’їжджатись інші гості. Поки я приймав вітання, то хвилювався, що Люда запізнюється аж так, ще й слухавку не бере.

Скоро мені зателефонували з невідомого номера:

– Татусю, вітаю вас із Днем народження!

– Дякую, а з ким я розмовляю?

– Я лікар із пологового. Ваша дружина опинилась у нас і уже народила. Тому вітаємо і чекаємо у нас.

Я подумав, що це якийсь дурний жарт. Як таке взагалі можливо? Але навіть якщо розіграш, то я мушу все перевірити. Відразу я схопив ключі від автомобіля та поїхав до місцевого пологового. Коли увійшов, то не зміг зрозуміти, куди далі рухатися, тому передзвонив за тим номером.

Коли Микола Іванович привів мене до палати, то я втратив дар мови. На ліжку лежала моя Людмила, вся така святкова, а поряд двоє діток. Це були НАШІ діти.

Виявилось, що у дружини прихопило живіт, коли вона виходила із салону краси. Тоді вона викликала швидку. А за пів години вже і народила. Я повірити не міг, що такі чудеса бувають. І чому тільки кохана приховувала свій стан?

КІНЕЦЬ.