– Яка ж ти в мене гарна, – захоплено промовив сивий чоловік, дивлячись на щасливу дівчину у весільній сукні. – Справжня принцеса! – і тут він зробив вигляд, що задумався. – Хм, може не віддавати тебе Андрію? Тепер мені здається, що ти гідна кращого!

– Ну, тату, припини! – сміялась Віра, міцно обіймаючи батька. – Повір, він найдостойніший хлопець з мого оточення. Може, до тебе він і не дотягує, але якщо я буду шукати такого ж як ти, то просто залишуся одна.

– Підлиза, – легенько торкнув дочку по носі Сергій. – Ну а якщо серйозно, то я за вас дуже радий. Але переживати і доглядати все одно буду!

Віра швидко закліпала, намагаючись прогнати сльози, які накочувалися на її очі. Ось підійшла і мама, поправити зачіску і розправити фату. Братик теж крутився поруч, з цікавістю розглядаючи нарядну сестру. Сьогодні, найщасливіший для дівчини день, поруч з нею найдорожчі люди. Але ж все могло бути по-іншому …

– Ні, я проти! – істерично вигукувала десятирічна дівчинка. – Я ніколи не назву його татом! Мій тато пomep! А ти його зраджуєш!

Жбypнyвши в маму недавно купленим, красивим платтям, Віра побігла в свою кімнату. Закривши за собою двері на замок, дівчинка включила музичний центр на всю гучність, не бажаючи слухати слова стривоженої мами.

Заграла улюблена пісня тата і Віра схлипнула, згадуючи, як раніше вони любили під неї танцювати.

– Татко… Чому ти пішов і кинув мене одну?

Наталя в цей час теж плакала. Вона не могла зрозуміти, що ж їй робити. Піти на поводу у дочки і втратити шанс на щастя? Адже вона ще досить молода … Ось виросте Вірочка, поїде, а що робити жінці?

Звичайно, це була не єдина причина нового шлюбу. Сергій був дуже відповідальною і надійною людиною, мав невеликий бізнес. І це була реальна можливість забезпечити для дочки найкращі умови. Цинічно? Може бути. Але дитина у Наталії одна і вона гідна найкращого.

– Віра знову скандалить? – Сергій тихо підійшов і обійняв майбутню дружину. – Це було очікувано. В її життя увірвався якийсь сторонній чоловік, який претендує на місце її улюбленого тата. Дівчинку можна зрозуміти. Я буду докладати всіх зусиль, що б вона мене прийняла. На це потрібен час, але я не здамся.

– Прости, ти не повинен вислуховувати її істерики, – Наталя сумно посміхнулася. – Я щовечора з нею розмовляю, але вона мене не слухає. Вуха руками закриє і пісні співає. Що мені робити?

– Чекати. Нічого іншого не залишається. Не тиснути, не примушувати спілкуватися … Просто чекати.

– Вірочка, це я. Можеш відкрити двері?

Дівчинка, почувши голос улюбленої бабусі, тут же підскочила з ліжка і побігла відчиняти. Зараз це була єдина людина, яку вона була готова вислухати.

– Бабуся! Ти приїхала! Ура! – Віра стрибала від щастя. Раптово вона зупинилася і серйозно подивилася на жінку. – Забери мене до себе!

– Це що ще за розмови? – насупилася бабуся. – Ти про маму подумала? Як їй буде, якщо ти поїдеш?

– Так вона навіть не помітить! – губки дівчинки затремтіли. – Їй тільки цей Сергій і потрібен!

– Ти не права, моя дорога, зовсім не права. Твоя мама тільки про тебе і думає.

– Не правда! – тупнула ногою Віра. – Якби вона думала про мене, то не виходила б знову заміж! Нам було добре вдвох!

– Добре? – бабуся сумно похитала головою. – Ти справді так думаєш? Наталя працює по п’ятнадцять годин на добу, аби в тебе все було. Так вона тебе взагалі не бачить! А далі буде тільки гірше. Ти підростеш, захочеш модно одягатися, якісну косметику, прикраси. А потім ти підеш вчитися, і знову ж таки будуть потрібні гроші.

– Я на державне поступлю!

– З твоїми успіхами в навчанні? – жінка кинула красномовний погляд на лежачий на столі щоденник.

– Я … Я …

– Ти у мене ще зовсім маленька, – вона притиснула похмуру дівчинку до себе.

– Я не маленька!

– Маленька, – похитала головою бабуся. – Інакше ти б розуміла, що твоїй мамі дуже важко після втрати чоловіка.

– Але мені не потрібен інший тато!

– А хіба тебе змyшyють його так називати? Ні. Клич його просто дядько Сергій. Обіцяєш, що гарненько подумаєш?

– Обіцяю.

Увечері того ж дня, коли Сергій прийшов з роботи, Віра пішла до дорослих. Вона подумала і була готова розповісти про своє рішення.

– Ось що я вам скажу, – по-дорослому початку вона. – Новий тато мені не потрібен. Але, – тут же додала дівчинка, бачачи як засмутилася мама, – я не проти, щоб дядько Сергій жив з нами. Тільки є умова! Навіть дві.

– Які? – зацікавився чоловік, дозволивши собі легко посміхнутися.

– По-перше, ви не намагатиметися мене виховувати! – дівчинка звернулася до Сергія, той згідно закивав. – По-друге … Я братика хочу. – Раптово боязко закінчила дівчинка.

Дорослі переглянулися і засміялися. Дивлячись на них, посміхнулася і Віра …