Якось увечері я пізно затрималася на роботі. Терміни горіли, я не встигала все закінчити, тому вирішила, що краще на кілька годин затримаюся на робочому місці, ніж візьму проекти доробляти вдома.

І тут я почула якісь дивні звуки. Вони лунали з кабінету мого шефа. Я спершу злякалася, подумала, що щось трапилося. Набралася сміливості та зайшла до його кабінету.

А там побачила дуже дивну картину. Шеф сидів на підлозі і намагався щось вколоти собі в руку. Але як побачив мене, то закричав, попросив тут же покинути кабінет.

Я злякалася, вибігла з офісу та поїхала додому. Наступного дня я помітила, що шеф слідкує за мною. З ким я спілкуюся, що я роблю…

Мені стало страшно: невже він звільнить мене за те, що я побачила те, чого не можна. Я насправді навіть сама не зрозуміла, що саме побачила.

І ось шеф викликав мене до себе до кабінету. Я в думках благала, щоб він хоч мене одразу не звільняв, дав би час на пошук іншої роботи. Але шеф нервово зачинив двері, сам був увесь червоний і пітливий.

Сів навпроти мене і почав розповідати. Виявляється, він серйозно захворів, але зараз іде на виправлення.

Для того, щоб остаточно вилікуватись, йому потрібно прокапати певні ліки. Ходити щодня до лікарні він не може, багато справ. І найняти медсестру теж не може, тому що ліки потрібно капати одночасно, а він часто подорожує по відрядженнях.

Головне, чого побоюється шеф, щоб ніхто, а особливо його конкуренти не дізналися про те, що він хворий. Інакше почнуть забирати бізнес.

Його хвороба під найсуворішим секретом. Я повністю зрозуміла свого шефа, добре, що він мені все пояснив, а то в голову лізли інші погані думки. Тепер я бережу його великий секрет.

КІНЕЦЬ.