Мені 60 років. Я тепер не чекаю вдома ні друзів, ні родичів. Багато близьких людей вважають мене надмірно зарозумілою, але якщо чесно, мені начхати на чужу думку.

Найголовніша причина, чому я перестала приймати гостей – це моя лінь. Прийом гостей мене дуже вимотував. Адже треба було не лише навести тотальний порядок, а й приготувати частування.

Зараз же я не маю ні коштів, ні бажання цим займатися. Можна зустрітися у кафе та випити кави. Чому обов’язково кликати до себе? Друга причина – негативна енергетика. Не всі гості приходять до вас із чистою душею.

Навіщо мені чужі неприємності та біди? Після кожного прийому гостей я почувала себе розбитою та пригніченою. Я більше не хочу жертвувати своїм комфортом.

Відколи я перестала відчиняти двері до свого будинку, кошмари і безсоння мене покинули. Крім цього, я вийшла на пенсію і мені нудно вдома.

Я хочу гуляти, відвідувати нові місця та якось відволікатися. Сенс метушитися і тягти всіх до себе? Вони потім підуть, а тобі прибирати та переживати, добре ти гостей прийняла чи погано.

У нашому місті багато місць, де можна весело провести час. У сучасному світі немає необхідності зустрічатися з друзями та відзначати свята у чотирьох стінах.

Та й хочеться отримувати задоволення від процесу, а я не бігати цілий день з віником і стирчати біля плити. Тепер мій дім – це мій маленький світ.

Там немає людей, які мені не потрібні. Можливо, ви скажете, що я просто негостинний соціопат, але це помилкова думка. А ви приймаєте гостей у себе чи близькі до моєї позиції?

КІНЕЦЬ.