Ми з чоловіком купили земельну ділянку за містом. Вирішили збудувати там власний маєток. Майже два роки пішло на будівельні та ремонтні роботи. Коли все вже було готово, ми перебрались туди жити.

Живемо у достатку, тому на створенні домашнього затишку не економили. Усе зроблено з якісних матеріалів у будинку встановлена система “Розумний дім”. Крім цього придбали усю необхідну побутову техніку та красиві сучасні меблі.

На новосілля запросили сусідів.

Вони у нас на вулиці одні.

Люди не дуже заможні. Обоє все життя працюють у сільській школі вчителями.

Вирішили їх почастувати, як слід. Я накрила розкішний стіл з морепродуктів, які донька передала нам із Норвегії. Гостям все сподобалось. Тільки от я не сподівалась, що їх гостювання стане щоденною звичкою.

Вони з цікавістю оглядали дива сучасної техніки. Із захопленням дивились на штори, які за допомогою пульта керування закриваються і розсуваються, милувались каміном та кожного разу просили канапку з ікрою або червоною рибкою.

Мені так набридла їх настирливість. До того ж приходили вони без попередження та не чекаючи запрошення.

У мене виникла ідея, як це все припинити. Запропонувала чоловіку здійснити візит у відповідь. А чому б і ні? Вони ж можуть дозволити собі приходити без запрошення. Може, хоча б тоді зрозуміють, як це неприємно та не виховано.

В результаті, їх вистачило лише на три дні. З того часу вони припинили навідуватись до нас у гості, а ми не приходили до них.

Проте, минулого місяця в сусіда дуже гарно вродила яблуня. Він покликав мене і запропонував купити у нього кілька кілограмів на яблучний сік. Ми з чоловіком вирішили придбати майже сто кілограмів.

Все-таки натуральний продукт, без хімії. Тепер у нас вдосталь ароматних фруктів. Таких запасів вистачить до наступного сезону. Коли приїде донька з Норвегії, запросимо її в гості та почастуємо свіжовижатим соком.

Може й сусідів запросимо, але боюсь аби вони не сприйняли це, як заклик знову почати приходити до нас щодня.

От, мені цікаво, а існують ідеальні сусіди? Бо нам на таких, щоб повністю влаштовували, поки не щастило. Ці ніби й хороші люди, але душа до них не лежить. Не знаю чому.

КІНЕЦЬ.