Коли він нарешті повернувся з заробітків, то буквально на крилах литів з автостанції додому, де на нього чекали дружина, дві красуні-дочки та мама. Мама переїхала до них того дня, коли вони продали її квартиру і взяли трикімнатну, де всім мало вистачити місця. Маму вмовляли не довго, оскільки обіцяли, що допомагатимуть їй тоді, коли це буде потрібно. Вдома його зустріли всі зі щасливою усмішкою та радісним настроєм. Доньки заглядали в сумки, дружина не випускала його з обіймів, але мама чомусь не виходила з кімнати.

-А де мама? Щось трапилося? Все добре, вона у санаторії. Він трохи заспокоївся. Минуло 3 тижні, але мати так і не поверталася. Він дзвонив їй, але ніхто не відповідав на дзвінки. Звичайно, почав розпитувати дружину… Дружина спочатку виверталася, а потім уже перейшла на крик і почала пояснювати, як важко було з дорослою жінкою, як часто вона хворіла, шастала по квартирі, кашляла, дратуючи тим її і дочок. Тому й попросили її піти. У сенсі піти?

Де тепер мама? Більше того, пенсійне посвідчення та паспорт лежали у її тумбочці. Він вибіг із дому – і поїхав шукати маму по всьому місту. На вокзалі, у найближчих підвалах – ніде її не було. Побачив він її у парку. Бабуся сиділа на лавці. Помітивши її, він підбіг до неї і впав навколішки. -Мамо, пробач мені, рідна…. Взяв телефон, зателефонував дружині та сказав, що вони їдуть додо

КІНЕЦЬ.