Від мого першого чоловіка в мене залишилися найгірші спогади. З одного боку, це й добре, що тільки спогади і залишилися, але все ж таки, ця людина добре потріпала мені нерви і все моє життя своїм існуванням, чим він активно виводив мене з себе. Наш шлюб тривав лише півроку.

Моя мама звинувачувала у всьому мене, мовляв, треба було краще його дізнатися перед вступом у законні відносини. Але ж я взагалі була не винна. Вся справа саме в чоловіка і я нітрохи не перебільшую.

Коли ми тільки почали зустрічатися, він здавався дуже адекватною, серйозною і розумною людиною, займався спортом, вів здоровий спосіб життя, у нього весь день був роз писаний по хвилинах і мені це подобалося, він був людиною дисципліни.

У шлюбі зі мною чоловік відразу втратив свій колишній вигляд; напевно, я ро зпестила його любов’ю…

Чоловік став менш продуктивним, почав більше лінуватися на дивані, а через це його звільнили з роботи, і він і не шукав нову. Гроші, які чоловік отримував від своїх рідних, у тому числі й мене, він витрачав на спиртне та всякі чіпси, сухарі.

Його в той період рідко можна було побачити тверезим. Мене це сильно дратувало, я вже казала мамі, що збираюся ро злучатися, але вона відреагувала не так, як я очікувала, сказавши, що це зганьбить всю нашу сім’ю, що мені треба терп іти, і що така доля жінки: терп іти і любити чоловіка таким, який він є.

Терпітu це далі я не збиралася і невдовзі подала на роз лучення з ним. Я перестала звертати увагу на те, що каже моя мама, і жила для себе, про що ще ні на мить не пошкодувала.