Оксана Богданівна поверталася додому засмучена. Сьогодні вона ходила до своєї доньки в гості. Зайшла – а у квартирі безлад. На підлозі сидить її Катерина та плаче.

Недавно вони з Любомиром посварилися. Тож жінка вигнала його.

Оксана Богданівна й гадки не мала, що все так може обернутися. Її донька виглядала щасливою. Вони добре жили, виховували двох дітей. Придбали квартиру у кредит. Жінка не могла зрозуміти, що в них сталося.

– Мамо, ще зранку все було чудово, – почала донька, раз за разом схлипуючи, – а в обід до Любомира хтось зателефонував. Я за звичкою взяла слухавку.

А там голос жінки “любий, скільки тебе ще чекати?” Катерина поцікавилася, хто це. Незнайомка кинула слухавку та перестала відповідати на телефонні дзвінки. Тоді Катя вирішила поцікавитися в чоловіка. А той відповів, що це помилилися номером.
– Мамо, робить з мене дурну! Не вірю я в це.

От він і зібрав свої речі та пішов.

Оксана Богданівна поспішила заспокоїти дочку. Можливо й справді помилилися номером.

Наступного дня дочка зателефонувала їй, сказала, що Любомир подає на розлучення.

Але кредит за квартиру сплачуватиме. Хоча хто знає, як воно буде. Якщо ж він не платитиме, Каті самій точно не вистачить грошей. Любомир запевнив Катерину, що квартира залишиться дітям. Але Катя чула інше – коханка чоловіка вимагає розподілу майна.

Їм теж треба десь жити, а ще вона вагітна.

Невідомо, чи це справді так. Коли розлучалися, Любомир запевнив колишню дружину, що він все виплатить. Та й з дітьми чоловік спілкується, Катя не стала забороняти. А от його пасії це не до вподоби.

Як би не трапилося так, що Любомир передумає сплачувати кредит.

По ньому видно, що та жінка набридла йому. Та ще і її вагітність. Як хотів, так і має. Хіба ні?

КІНЕЦЬ.