У моїй сім’ї головною була мама. Під її відповідальністю були всі найважливіші аспекти нашого життя, особливо те, що стосувалось фінансової сторони. Вона розподіляла сімейний бюджет, вирішувала, що купувати та відкладала частину грошей на незаплановані витрати. Батька це зовсім не бентежило.

Він без проблем віддавав усе зароблене мамі. Казав, що йому навіть зручніше так. Не потрібно забивати голову зайвими клопотами й розрахунками – основне завдання заробляти гроші для сім’ї.

Коли я подорослішала і вийшла заміж, то вирішила перенести модель батьківських взаємин на власну сім’ю. Запропонувала чоловіку віддати розподілення нашого бюджету під мою відповідальність.

Вадим спершу обурювався. Для нього це прирівнювалось, до того, що я буду главою сім’ї. Але амбіції швидко вщухли, коли зрозумів наскільки невигідно вести усі ці фінансові справи та розподіляти кошти для основних потреб сім’ї.

Для мене ведення сімейного бюджету не було проблемою. Я чітко знала на що потрібні гроші: скільки витрачаємо на комуналку, де дешевше скуповувати продукти та заправляти автомобіль. Слідкувала за акційними пропозиціями на різні товари для дому.

Десять років все було стабільно. Звісно, ми багато пережили за цей час. Траплялись миті щастя і миті розчарування. Ми пройшли довгий шлях. Був час, коли чоловік втратив роботу і майже пів року нічого не заробляв. Коли все трохи налагодилось, я завагітніла та пішла у декретну відпустку.

З часом ми змогли придбати власну квартиру та змінити автомобіль. Усі ці події були для нас майже не відчутними у матеріальному плані, оскільки я завжди мала фінансову подушку про всяк випадок.

Конфліктів через гроші у нас не виникало. Ми сварились, сперечались, як звичайне подружжя. Проте це не стосувалось фінансової сторони. Я була впевнена, що чоловіка все влаштовує.

Але вчора він мені заявив, що тепер сам розпоряджатиметься заробленими коштами. Я подумала, що знову якісь проблеми на роботі, та причина крилась в іншому.

На його рішення вплинули насмішки колег-чоловіків. Ті жартували, що Вадим підкаблучник і, щоб сходити на пиво просить грошей у дружини.

Намагалась переконати його не зважати на думку сторонніх людей, пояснювала, що для нашої сім’ї наявні порядки найбільш підхожі, адже Вадим неабиякий марнотрат. Ми стільки років успішно справлялись, для чого щось змінювати?

Але всі мої вмовляння не мали сенсу на фоні його зачепленого чоловічого самолюбства. Знаю, що просто так Вадим не відступиться. І страшно подумати, чим для нашої сім’ї може завершитись його самоуправство.

КІНЕЦЬ.