Батьки Юри та Петі одразу вирішили, що краще куnити дві комунальні кімнати, ніж купувати одну квартиру лише для одного сина.

Батько сімейства думав так: -Нехай усім дістанеться порівну, щоб не було ніяких непорозумінь.

-Але тато, Петя ще в школі вчиться, а я вже універ закінчую, мені зараз житло потрібно, а Петя почекати може.

-Ні, синку. Петя теж скоро виросте, ми другу квартиру вже не зможемо куnити, не накопичимо, не молоді.

-Ну так Петя сам викрутиться. -А так про брата не треба говорити, ви ж рідня, потрібно дбати один про одного.

Усе зробили так, як сказав батько, куnили дві кімнати. Петро всім був задоволений, він вважав, що краще мати маленьку кімнату, аніж взагалі нічого не мати.

Після навчання Петя почав багато працювати, він бігав туди-сюди, аби домогтися високої посади. А старший брат Юрко тільки сміявся з нього: -Ось і будеш все життя за кимсь прибирати, і за кимсь бігати.

Але Петя мав свою мотивацію. Він зустрів прекрасну дівчину, тож дуже хотів жити разом із нею.

Але будувати сім’ю в комунальній кімнаті було б дуже незручно, тому Петя намагався на роботі, щоб куnити бодай однушку.

Минуло кілька років, і Петя завив Юрію, що одружується зі своєю дівчиною. -О, як і я, зі своєю дружиною та дитиною в нашому клоповнику тулитися будете?

-Ні, я nродаю кімнату, вже накопичив гроші, тож ми переїдемо до своєї квартири. Юрко порушив скан дал. Як це могло так вийти, що молодший брат його оминув.

У них різниця у віці, але він уже квартиру собі куnує, а Юра так і живе зі своєю дружиною та маленькою дитиною у кімнатці. Юрій опанувала злість, він сердився на батьків, на Петю, і найбільше на себе.

КІНЕЦЬ.