— Со ром то який, – шепотіли під час весілля усі родичі з боку нареченого. – Залишити молодих без подарунка. Ох, і не пощастило Славці з тещею. Мати Тетяни та майбутня теща Владислава, Валентина Сергіївна, подарувала молодим тортик власного приготування.

Скромний торт ручної роботи не тягнув на весільний подарунок. Всі гості були здивовані, що теща нічого не подарувала молодим. -Валька вона завжди дивна була, — зійшлися на думці гості.

-Ось, не пощастило з тещею, — подумав наречений. -Ну мамо, могла б хоч на весіллі моєму не дивувати, — подумала Тетяна, неохоче згадуючи всі мамині дурниці та дивні ідеї. І ось на весілля єдиної та улюбленої доньки, на думку більшості запрошених, її мати прийшла без подарунка. І чемно посміхнувшись, наречена відставила торт на край столу.

Валентина Сергіївна вдала, що не засмутилася. -Ну спробуйте хоч по шматочку, — умовляла вона молодих. — Мамо, тут від частування стіл ломиться, і весільний торт ми вже замовили. Потім з’їмо, — відповіла дочка. На доnомогу kоханій тітці прийшла Наталя, дочка Людмили, сестри Валентини Сергіївни.

Наталя, на думку всієї рідні, взагалі була людиною дуже доброю. Навіть стосовно людей, які цього не заслуговували. Наприклад, чоловік її Іван, залишив Наталю з трьома дітьми та пішов до іншої жінки.

Але Наталя на чоловіка не ображалася і nродовжувала дивитись на світ із надією на світле майбутнє. От тільки не було в її житті ні чоловіка гідного, ні власного житла, ні пристойної роботи із гарною зарnлатою.

Наташа з мовчазної згоди Валентини Сергіївни взяла торт і відрізала собі та дітям по шматочку. Почала його їсти і перелякано скрикнула. Усередині торта їй потрапила якась металева пластина.

Витягнувши річ із торта, Наталка зрозуміла, що це звичайний ключ від дверного замка. Наречений із нареченою та гості з подивом дивилися то на Наталю, то на Валентину Сергіївну.

— Ну а що, може, це і є перст долі? — Подумала Валентина і вголос сказала.

— Ну що ж, хай ця двокімнатна квартира тоді дістанеться тій, кому вона більше потрібна. Я хотіла доньку з її обранцем порадувати, але вони самі відмовилися.

Владислав почервонів весь від злості, а Тетяна раптом кинулася до матері зі словами: — Ну, що ти, просто ти не так все зрозуміла. А Наталя раптом усвідомила, що ось воно, світле майбутнє, і настає воно для неї прямо зараз.