Моя рідна сестра Олена вже цілих 10 років працювала в Італії.

Найбільше вона ділилася зі мною, як їй живеться на чужині.

Люди усі думали, що їй пощастило, сидить за кордоном і щомісяця гарні гроші гребе.

Та лише я одна дуже добре знала ціну тих заробітків, тих сумних ночей і багато років самотності, адже вона була в чужих людей, а на чужині дуже важко, ти там ніколи не будеш своєю, завжди усі на тебе дивляться з висоти.

Олена мовчала, нікому не розповідала про своє життя за кордоном, а коли поверталася додому, приїжджала провідати рідних, гарно усім посміхалася, була чистенько одягнена.

Саме цю картинку і бачили люди, усі думали, що їй солодко живеться в тій Італії і гроші має добрі.

За цей час моя сестра дуже добре допомогла своїм дітям в усьому.

Вона допомогла їм зробити весілля, обом купила по хорошій квартирі, понад усе хотіла допомогти влаштувати своїм дітям гарне життя.

Роки минали швидко, останнім часом Олена приїжджала все рідше, але я добре бачила, що вже того здоров’я, як колись, і натхнення у неї немає.

А сама, після усього, сестра повернулася в Україну, ні з чим.

Вийшло так, що в чому поїхала – в тому й приїхала.

На себе грошей всі ці роки вона не витрачала зовсім.

Сестра розлучена, до поїздки в Італію жила в квартирі чоловіка.

Тому по повернені моя рідна сестра приїхала не до своїх власних дітей, а до батьків.

Але сестра привезла трохи грошей з собою, останнім часом відкладала собі копійку якусь.

І стала Олена вести розмову, щоб ми вже зараз поділили батьківську хату, в своїй частині вона зробить гарний ремонт, добудує велику кімнату.

Я зовсім не розумію Олену.

Тато й мама ще добре виглядають, все самі роблять, справляються гарно в себе в обійсті.

Як це ми зараз при них в доброму здоров’ї маємо хату їхню ділити, як я їм в очі подивлюся?

Та сестра наполягає, каже, що поки гроші є, хоче будуватись, хоче й своє життя влаштувати.

А я так не можу. Не розумію я її, а вона ображається.

Як тут правильно бути, щоб всім добре було і нікого не образити з родини?

Хіба це правильно при батьках їх хату ділити?

КІНЕЦЬ.