Рита насолоджувалася своїм сімейним життям. Вона не розуміла сусідок, які любили жалітися – дістав побут, чоловік нічого не робить, життя минає. А Риту все влаштовувало. Їй тридцять років, прекрасний чоловік, розумниця та красуня донька та навіть своя двокімнатна квартира.

Вона готувала вечерю і співала. Навіть вдома вона була з макіяжем, волосся укладене, гарний халат. Чоловік Роман ніколи не бачив її розпатланою. Мама Рити ніколи не мала часу, щоб стежити за собою вдома і добре готувати, і Рита ще з тих років зрозуміла, що треба робити, щоб зберегти щасливу родину.

Подзвонила свекруха: – Ми з басейну вийшли, прогуляємось, погода хороша.

Гуляй, гуляй, хмикнула про себе Рита, а вголос сказала: – Добре мамо, звичайно. Скоро вечеря буде готова, приходьте.

На вечерю вона готувала запечену курочку та смажену рибу. Квартиру наповнив апетитний аромат. Свекруха часто до них приходила на вечері, але Рита нічого не говорила з цього приводу. Свекруха зазвичай шукала до чого б причепитися, щоб виставити Риту в непривабливому світлі. Тільки Рита приводів не давала нехай вона частіше її хвалить перед Романом. Готувала Рита добре.

У двері постукала сусідка: – Як у тебе смачно пахне! Даси рецепт? У вас сьогодні свято? А мій десь гуляє, я на нього і не чекаю.

Рита посміхнулася, відвернувшись убік. Як приємно відчувати свою перевагу! Нехай заздрить. Все, що вона має, це її заслуга. Це Рита сама так вибудувала своє життя, що чоловік з неї порошинки здуває. Ну і вона старається для нього. Ось сусідка прийшла у старому халаті, на голові не зрозуміло що. Та й халат ледь застібається. А на Риту завжди приємно подивитися.

Де ж чоловік вже мав би прийти! Прийшла свекруха з донькою.

– Романа не зустріли, – спитала Рита.

– А він ще не прийшов? – Здивувалася свекруха і по-господарськи пройшла на кухню.

Рита накрила на стіл, покликала їх вечеряти і цієї хвилини з’явився Роман. Дружина й мати здивовано дивилися на нього. Зазвичай він був старанно зачесаний, носив гарні костюми. Зараз волосся стирчало в різні боки, піджак застебнутий не на той ґудзик.

Рита кинулася на допомогу, їй здавалося, що з чоловіком щось трапилося, але її зупинив недобрий погляд Романа. Чоловік пройшов на кухню, сів за стіл. Свекруха принесла йому капці.

– Ти що ж у взутті пройшов? – сказала вона.

– Іди, мамо, нам поговорити треба, – сказав Роман.

Свекруха стала квапливо збирати Світланку. Вони пішли.

– Чоловіка з роботи чекала, – єхидно сказав Роман.

– Чекала, ось курочка, як ти любиш, поїж, – усміхнулася Рита.

– Ну просто зразкова дружина, – не витримав чоловік.

– Та що сталося? – здивувалася дружина, такій поведінці Романа.

– Це не зі мною сталося. А ось тебе я, мабуть, зовсім не знаю, – раптом сказав він.

– Як це, не знаєш, – схопилася Рита. – Я годую тебе погано? Вдома у нас щось не таке? – вона майже плакала.- У чому я завинила?

– У тебе коханець, – заявив Роман. – А дочка від кого?

– Що? – застигла Рита. Роман уважно дивився на неї. – Ти що кажеш?

– Та з мене люди сміються, – несподівано сказав чоловік.

– Що ти вигадуєш?

– Це ти все вигадувала, обманювада мене, а я все для вас із донькою робив.

Рита чула у його голосі образу. У такому стані чоловік здатний на все. Вона вибігла з квартири, вже не тямлячи, що робить. У неї було відчуття, що її таке щасливе життя звалилося раптово. Вона сіла на лаву у сквері і згадувала. Адже було лише гарне…

Вони одружилися через взаємне кохання і одразу стали жити в окремій квартирі. Постаралися батьки як Романа, так і Рити. Ось тільки стати матір’ю не виходило. Заміжні подруги теж не поспішали народжувати, так і казали – треба ще собі пожити.

А Рита вважала, що потрібна лише повноцінна родина. Свекруха і тут вставляла свої три копійки – коли онуки будуть? Рита ходила на обстеження і якось у черзі у консультації почула історію про те, як дружина завагітніла від іншого, а чоловікові нічого не сказала і тепер у них прекрасні діти.

На обстеження Риті говорили, що з нею все гаразд. Якось на вихідні вони збиралися з Романом до санаторію, а йому напередодні поїздки зателефонувала мати і попросила терміново приїхати. Роман сказав Риті: – Їдь одна, відпочинь, все одно я буду у матері ці два дні.

І Рита поїхала. У їдальні за столик до неї підсів незнайомий чоловік. Рита давно вже довго не спілкувалася ні з ким крім чоловіка. І тут вона захвилювалася! Увечері зібралися невеликою компанією, було весело, вона навіть кокетувала. Потім вона неодноразово згадувала ці дві ночі, але що було, то було.

У понеділок вона повернулася додому і постаралася забути про цю подорож. Наближався ювілей свекрухи, Рита активно допомагала їй. На самому святкуванні раптом відчула себе зле. Свекруха побігла за нею у ванну.

– Риточко, невже, нарешті, щастя яке! Ось мені подарунок, догодила, доню.

Рита її не зрозуміла. А потім все підтвердилося, так, буде дитина. Роман був щасливим. На Світланку натішитися не могли. У свекрухи син був єдиний, і хотіла вона саме внучку.

– У нас пішла, до нашої породи, – казала вона. Рита мовчала. Мовчала кілька років. У неї було багато подруг, і якось вона не витримала, проговорилася найближчій подрузі. Та скаржилася на своє життя і тільки повторювала – як тобі, Рито, пощастило, як у вас все добре. І тут Рита не витримала. Так шкода стало. Розповіла. Навіть було смішно спостерігати реакцію подруги.

Рита відразу відчула себе старшою і досвідченішою, була задоволена собою, адже їй вдалося відволікти подругу від сумних думок. І Риту понесло. Ось, мовляв, свекруха душі у Світлані не чує, постійно шукає схожість із собою та з Романом. Та тільки немає у Світлані нічого від них.

Вранці наступного дня Рита прокинулася з тяжким почуттям. Подруга до цієї розмови більше не поверталася. А зараз хтось розповів чоловікові. Повертатися додому Риті не хотілося. Вона зателефонувала матері, яка жила в іншому місті, і попросила її щось придумати, щоб Рита до неї приїхала.

Вона провела у матері два тижні, ніби доглядаючи її. Потім повернулась. Роман нічого не говорив, все було як завжди, Світлана жила у його матері. За кілька днів сказав – тільки моїй матері нічого не кажи. Світлана все одно моя дочка, я так вважаю.

КІНЕЦЬ.