Олеся із жахом чекала, коли чоловік привезе доньку від першого шлюбу. Дівчинка була непроста. Така непроста, що з нею не могла впоратися рідна мати. І страхи її були недаремні. З перших секунд Аліса стала проявляти характер. Відмовилася вечеряти і замкнулася в кімнаті, яку їй виділили.

Антона, що намагався до неї вдертися, вона грубо виштовхнула і зачинила перед його носом двері. Антошка від подиву навіть не заплакав, а лише приголомшено озирнувся на батьків. «Нічого», — заспокоювала себе Олеся, — «зараз їй просто прикро, що її мати вигнала․ Дівчинка заспокоїться і все буде добре».

Але час минав, а нічого не змінювалося. Чим лагіднішою і терпимішою була Олеся, тим агресивнішою ставала Аліса. Дійшло навіть до того, що якось вона вилила в унітаз каструлю борщу, коли Олеся аж надто наполегливо спробувала її нагодувати.

— Чудово, — спробувала не вибухнути Олеся.

— Можеш голодувати скільки тобі заманеться. Вона зібрала Антошку і поїхала до матері. Туди попросила приїхати і Ігоря. Нічого вона йому розповідати не стала, просто хотіла, щоб Аліса залишилася вдома сама і подумала про свою поведінку. Повернулися вони до дев’ятої години. Аліса буквально вибігла в коридор до батька.

— Ви розважаєтеся, а нічого, що в будинку дитина rолодна?!

— Чому ж голодна?

— Округлила очі Олеся.

— На кухні ціла каструля борщу стоїть. Ти не могла розігріти?

— Але ж ти знаєш, що я вилила твій борщ в унітаз, — обурилася Аліса.

— Що ти зробила?

– Ігор був здивований. Аліса зрозуміла, що попалася. Адже весь цей час за батька вона намагалася зображати пай-дитину, а третувала тільки Олесю.

Після цього випадку поведінка Аліси стала трохи прийнятнішою. Вона не йшла на відкритий kонфлікт, але й дружити з Олесею поки що не збиралася.

Олесі навіть шкода її було, коли вона помічала, що Аліса скоса спостерігає за нею з Антошкою, коли вони граються чи обіймаються. Дедалі частіше Олеся помічала, як щеміло в неї серце, при думках про дівчинку.

Якось Олеся пішла забирати Алісу зі школи і почула крики. Кричала Аліса і чути були звуки бійки. Олеся побігла на kрики. Сцена була огидна – кілька дівчаток-старшокласниць били Алісу.

А та хоч відчайдушно відбивалася, було ясно, що сили в неї закінчуються. Аліса, як тигриця, накинулася на хуліrанок і розігнала їх. Потім міцно обійняла Алісу і почала її заспокоювати. З того часу відносини стали нормалізуватися.

Через півроку Ігор сказав, що мати хоче знову забрати Алісу.

– Як це забрати. Може вистачить вже? Вона вам не тенісний м’ячик.

— Але там мати…

– А ти батько.

Зрештою, Алісі вже дванадцять років, можна і її думку запитати. І Аліса захотіла залишитися з ними.

КІНЕЦЬ.