Боюся втратити дружину через те, що повірив братові. Два роки тому я одружився з дуже гарною, красивою дівчиною. Вона майже на 8 років мене молодша. Я дуже люблю її і довго домагався, і зараз дуже боюся її втратити.

Сам працюю у великій компанії, добре заробляю, але після розлучення довелося починати все спочатку, оскільки житло залишив дружині та синові. Аліменти плачу вже 5 років після розлучення, вони забезпечують не лише сина, а й колишню дружину, вона не працює. Я ж мешкав у квартирі батьків, зробив там невеликий ремонт. Вони переїхали до свого будинку в іншому місті.

Крім батьків, у мене є старший брат. Він одружений, двоє дітей. У нас завжди були досить близькі стосунки, він багато чому мене навчив та допомагав. Я повністю довіряв йому, він ще ніколи мене не підводив. Тому коли він попросив мене взяти кредит для відкриття свого бізнесу і пообіцяв віддати незабаром, я йому повірив.

Він показав мені бізнес-проект, все докладно розповів. У разі проблем обіцяв навіть машину продати, якщо що. Я віддав йому гроші та попросив бути обережним, не вкладати все одразу. Він мав непоганий досвід у сфері бізнесу, тому я навіть не сумнівався, що все вийде. Був готовий чекати якийсь час.

Спочатку він допомагав тягнути кредит, оплачував невелику частину, але потім це ставало все рідше. Розмови про свій проект завжди перекладав, просив мене зачекати. Так минув рік. Ні бізнесу, ні грошей я не побачив. Брат так і годує обіцянками, тільки плюсом до цього перестав пускати на поріг, ховається, не бере слухавки.

Незрозуміло навіть, на що він витратив гроші. Наскаржився на мене батькам, незрозуміло навіть, що саме він їм сказав, але тепер вони збираються продавати квартиру, щоб віддати частину грошей йому. Мені пояснювати нічого не бажають. Уперлися і все. Тож найближчим часом ми з дружиною маємо з’їхати.

Крім аліментів на мені ще й величезний кредит, ми сильно заощаджуємо, живемо фактично на її зарплату, а зараз ще потрібно на щось винаймати квартиру. У мене дуже складна робота, я рідко буваю вдома, часу й так ні, тож на другу роботу я влаштуватися не зможу. Приходжу додому без сил. Вона шукає ще щось, але я дуже проти.

Їй теж вистачає, адже вона й удома працює. Готує, прибирає. Вона посміхається, каже, що ми впораємося, все витримаємо. Дуже хоче дитину. А я не знаю, коли ми зможемо собі це дозволити. Адже це дуже затратно. Я сильно розчарований у своїй сім’ї, цим ударом у спину як від брата, так і від батьків.

Отримую хороші гроші, але ніби працюю за безкоштовно, все йде в порожнечу. Лаю себе, що повірив, повівся на прохання брата і вирішив допомогти. Стільки років вибивався в люди, щоби чогось досягти, з найнижчого рівня, і ось знову я тут.

Мені майже 40 років. Боюся, що дружина мене скоро покине. Навіщо їй жебрак чоловік, який не зможе забезпечити ні її, ні дітей. Не знаю, як ми житимемо далі, боюся, що всі найбільші труднощі тільки починаються.