Все своє життя я була неймовірно розважливою та розсудливою людиною. Завжди з мене навіть батьки сміялись, оскільки я не могла спокійно щось обрати і забути. Для того, аби зробити вибір мені потрібно було дуже довго і нудно думати. Всі події мого життя були чітко розплановані і розписані.

І таке мене цілком влаштовувало. Щоправда, інколи, щось ішло не по плану і я остаточно вибивалась із колії та не могла налаштуватись жити далі.

Та все перевернулось із ніг на голову, коли у моєму житті з’явився Віктор. Коли я тільки вперше зустрілась із ним поглядом, то зрозуміла, що назад вороття немає. Він і не був моїм ідеалом, якого я намалювала собі в голові, але хіба попреш проти почуттів?

Всього через пів року стосунків ми одружилися. Наші характери були різними, тому і стосунки були дещо нерівними. Вітя завжди був впертим та пихатим.

А я все любила розкладати по поличках, дотримуватись правил і тому подібне. Коханий постійно казав, що так можуть жити лише якісь невдахи. Тобто і мене він вважав невдахою.

Я не знаю, як, але ми хотіли побудувати щось спільне, коли були протилежностями. Мене з кожним днем більше і більше дратувала поведінка хлопця.

Що б там не сталося, я хотіла завжди вирішити проблему діалогом, а у Віктора була одна фраза на всі випадки життя: «Ну от якщо тобі не підходить такий хлопець як я, то знайди собі кращого, я ж не тримаю».

Мені це все дуже набридло і одного прекрасного дня я просто не витримала і пішла до кімнати, дістала свою валізу та почала складати речі. Коли я вже виходила, то Вітя запитав, куди це я зібралась. А я не знайшла іншої відповіді, як сказати: «Ну як куди? Шукати кращого».

Насправді переїхала я до батьків. Через кілька днів Віктор вже був там та просив у мене прощення. Моє серце в той момент просто розривалося. Мені хотілось кинутись до нього в обійми, поцілувати, притулитися.

Та головою я розуміла, що ні до чого доброго це не призведе. У нас і далі все піде по колу. Немає сенсу наступати на ті самі граблі. Тим паче ми занадто різні, аби намагатись щось склеїти.

Тоді я змогла перебороти почуття і не погодилась повертатись до чоловіка, а через тиждень наважилась подати документи на розлучення.

Цей шлюб мене навчив хоча б тому, що не можна все в житті передбачити і спланувати, бо ніколи не знаєш, які сюрпризи для тебе готує доля.

КІНЕЦЬ.