З Андрієм ми вже 3 роки в шлюбі живемо разом.

Нашому синочку скоро буде вже 2 рочки.

Зараз я в декреті сиджу, працює у нас лише один чоловік.

Враховуючи це, цілком зрозуміло, що грошей нам на все не завжди вистачає, адже ціни ростуть майже з кожним днем.

Іноді, щоб щось купити, ми довго чекаємо зарплату чоловіка і кожну гривню економимо разом.

А якось Андрій повернувся додому, задоволений такий з дуже гарним настроєм.

А потім просто дістає якусь коробку, а звідти – видніються гарненькі кросівки нові.

Андрій відразу задоволений приміряє їх, мовляв, мама подарувала йому, казала, що дуже довго обирала, хотіла, щоб я кісні були.

Я пораділа обновці разом з чоловіком і ми сіли вечеряти з ним.

А через тиждень мені дзвонить мама чоловіка:

– Оксано! Коли ти мені гроші за кросівки віддасиш? 1000 гривень – для мене великі гроші на сьогоднішній день, ти сама мала б розуміти.

Я, звичайно, не прошу, щоб ви прямо зараз мені їх віддали усі, але у мене пенсія невелика і місяць мені потрібно якось ще жити, тому ви можете мені частинами віддавати, хоча б по пару сотень гривень, для початку.

Я здивувалася і сказала свекрусі, що це був подарунок від неї і ми навіть не збиралися купувати кросівки, а тим паче такі дорогі, у нас самих зараз з грошима не дуже добре.

За такі гроші я навіть взуття собі не купую, для нас це кошти великі і ми просто зараз не маємо їх.

– Можливо, ви й не збиралися, а я, як мама, не можу дивитися, що моя дитина вже третій рік ходить в одному взутті, а зараз зима, я йому теплі купила, зимові, з утеплювачем, холодно на вулиці, не хочу, щоб Андрій мерз.

Я купила, бо рідна мама має дбати про свого сина. Тобі все одно, ти вдома сидиш, на пів години з дитям вийдеш і знову додому. А про сина мого хто подумає? він на роботу в мороз в старому взутті ходить щодня. Якби я не купила, то ти  б навіть й не подумала б ніколи про це. Він приходив до мене якось, ноги в нього мокрі.

Ввечері чоловік сам здивувався, коли я сказала, що гроші мамі потрібно повернути, адже розраховував, що вона подарувала кросівки, раз за гроші нічого не говорила.

Гроші ми свекрусі повернули усі до копійки.

А коли нашому синові виповнився рік, свекруха на день народження подарувала йому стільчик для годування.

Він гарний, якісний і дорогий, відповідно, сказала, що для дитини нічого шкодувати не потрібно.

А наступного дня попросила віддати гроші.

Я сказала свекрусі, що гроші за подарунок, зазвичай, не просять назад, не потрібно було тоді купувати, раз грошей немає, мені подруга обіцяла, що віддасть стільчик після свого синочка.

Мати Андрія сказала, що про те, що мені має дати щось подруга вона не знала, але гроші просила повернути, бо їй потрібно оплатити комунальні і ні копійки у неї немає.

Ми свекрусі гроші, звісно, віддали, але я попросила Андрія, щоб він у своєї мами більше нічого не брав.

А минулих вихідних до нас приїхали в гості мої батьки.

Мама з татом сиділи на кухні, я готувала усім обід.

До нас якраз забігла свекруха.

Вона поклала мені на стіл великий пакет з м’ясом, сказала, що на базарі купила за дуже гарною ціною, сказала, що дешевше ми не знайдемо.

Я у свекрухи нічого брати не стала, сказала, що я м’ясо сама можу вибрати і я візьму саме те, що потрібно мені, а не те, що вважає потрібним вона.

Мама мого Андрія забрала те м’ясо, яке принесла з собою, образилася на мене, що я не ціную її допомогу.

Вчора вже моя мама дзвонила, сказала, що їй телефонувала сваха, вона була засмученою, казала, що все для дітей робить все, як найкраще, старається дуже в усьому, але ж не може все до копійки віддати, а я так повелася з нею.

А я вважаю, що я права і треба розставити все на місця відразу, я не хочу, щоб за мої гроші купували мені те, що мені не потрібно.

Я зараз сиджу в декреті, гроші не заробляю і мені шкода чоловіка, щоб викидати зайву копійку на вітер, аби не образити його маму.

Ну як мені порозумітися зі свекрухою?

Не треба мені така допомога?

Чому вона нормально не розуміє? Невже вона нормально поводить себе?

КІНЕЦЬ.