У спадок від батьків ми отримали дачу. Точніше сказати, це була просто земельна ділянка. На ній стояв старий будинок, який можна було тільки знести…

Батьки чоловіка відразу почали говорити, щоб я його продавала. Мовляв, далеко їздити, грошей треба купу вкласти, навіщо він тобі.

Я вирішила залишити дачу до кращих часів. Ми люди не бідні, дочку вже на ноги поставили. З віком все більше тягне до землі, тому ми задумали взятися за будівництво. Перший час будемо на вихідні туди їздити, а потім, може, захочемо залишитися і звільнити квартиру дочки.

На будівництво ми витратили багато грошей і часу. Про силах я взагалі мовчу. Ніхто не допомагав нам ні фінансово, ні фізично. В результаті у нас з’явився величезний будинок на два поверхи з лазнею і упорядкованим ділянкою.

Город ми не засаджували. Залишили маленьку теплицю для овочів, посадили фруктові дерева і посіяли траву.

Тільки дочка брала участь в зведенні нової дачі. Брат чоловіка — будівельник, але він навіть на дзвінки не відповідав, коли нам потрібна була консультація.

Свекруха вважала це дурною витівкою і лише сміялася над нами. Ми мовчали і потихеньку рухалися до своєї мети. Коли будинок був готовий, ми вирішили організувати новосілля. Накрили стіл і запросили всіх родичів до себе на пікнік. Попарилися в лазні, засмажили шашлик — краса.

Батьки чоловіка вирішили залишитися з ночівлею. З тих пір вони почали приїжджати до нас на дачу кожні вихідні. Мене це напружувало, так як я не можу там спокійно відпочити з друзями.

Свекруха лізе всюди, чим ще більше мене дратує. Одного разу я виявила, що хтось перекопав газон. Як з’ясувалося пізніше, це свекруха надумала гарбуз посадити. Я просто зателефонувала чоловікові і попросила поставити на місце його мати.

Брат видзвонив друзів і приїхав до нас в баню — чоловік його прогнав. Через кілька днів ми поїхали в місто — на дачі нікого не було. Родичі дзвонили мало не кожен день. Я думала, вони почнуть напрошуватися, а вони просто дізнавалися, що ми робимо, коли збираємося у відпустку і т. Д.

Я на це даремно не звернула увагу! Через тиждень ми вирішили позапланово поїхати на дачу. Приїхали — а з баньки йде дим. Ми спочатку подумали, що злодії прокралися. Виявляється, родичі не перший день тут «гостюють», відзначають чийсь ювілей. А нам дзвонили, щоб переконатися, що ми вдома.

Чоловік рвав і метав: після цього на відносинах з його родичами ми поставили хрест. Тепер ми живемо на дачі на постійній основі. Чоловік працює дистанційно, а я вже на пенсію вийшла. Дочка з онуками переїхала в нашу квартиру. А зі свекрами ми і так і не спілкуємося.

КІНЕЦЬ.