У мого батька є брат, який народився у другому шлюбі мого дідуся. З ним ніхто ніколи не спілкувався, бо дід покинув бабусю ще коли вона чекала дитирну та пішов у нову родину.

Вони практично ровесники, і бачила я його лише один раз на похороні бабусі.

Дід тоді приїхав із ним та другою дружиною і намагався налагодити стосунки з татом, але порозуміння у них так і не вийшло. Вдруге тато бачив свого брата на похороні діда.

Тоді вони начебто вирішили спілкуватися і бути ближчими один до одного.

Але з того часу від нього не було ні відповіді, ні привіту, доки тата не стало. Це сталося дуже несподівано, батькові було лише 67 років. Він працював, будував плани на майбутнє і збирався жити ще довго та щасливо, якби не проблеми зі серцем.

Для нас з мамою це жахлива втрата, досі ще прийти до тями не можу.

На похороні розуміла слабо, пам’ятаю, що майорів якийсь чоловік, який називав себе батьковим братом.

Коли минуло небагато часу, я запитала у мами, що за брат такий. Вона мені розповіла цю історію, а ще те, що тепер ця людина претендує на татове майно.

Там якась заплутана історія. Бабуся залишилася жити в дідовому домі, і свою частину той якимось чином заповів цьому другому синові. Коли дідуся не стало, тато та його брат домовилися, що ця частка залишиться нашій родині, а тато не претендує на решту майна діда. Але, як з’ясувалося, ця домовленість залишилася просто на словах, і зараз цей чоловік вирішив вступити у свої права.

Ми з мамою в шоці. Бабусин будинок зараз — наша улюблена дача, від якої ми не збираємося відмовлятися через якусь чужу людину, яку ми й у вічі раніше не бачили.

Ми туди стільки сил і грошей вклали, а особливо тато, пам’ять насамперед про нього.

Зверталися до адвоката, він сказав, що справа не безнадійна, але доведеться витратитися. От скажіть, хіба це справедливо, коли, як сніг на голову, звалюються якісь невідомі родичі та намагаються привласнити собі чуже майно?

КІНЕЦЬ.