Тамара та Таня були разом із самого дитинства. Вони обидві залишилися в батьківських квартирах та ще й чоловіків притягли до себе.

Вони були дуже близькі всі ці десятиліття, але все закінчилося одного дня. Таня зібралася відзначати день свого народження на дачі.

Зібралися діти та онуки, і Таня вирішила покликати сусідів по дачі. І ось, зібралися вони рано-вранці на дачу, під’їхали до паркану і побачили, що хтось копається в їхніх грядках. Таня придивилася і ахнула

— та це ж Тамара.

Таня подивилася на чоловіка і пошепки сказала: -Сідай, поїхали назад.

-У сенсі, назад?

-Ось так.

Вдамо, що нічого не бачили. Чоловік не розумів, що відбувається. Подумаєш, подруго. Вона краде їхню картоплю, а вони вдаватимуть, що нічого не трапилося?

Як би там не було, чоловік послухав свою дружину, і вони поїхали назад.

Домовилися повернутися в обід, коли всі гості будуть уже на місці – так би мовити, одразу до столу.

Чоловік мовчав усю дорогу, але потім заговорив: -Ти нічого їй не скажеш?

-А Як я скажу?

Ми ж дружимо вже 50 років.

Розсваритися у день мого народження?

Повернулися в обід – як і домовлялися. Відсвяткували, Тамара завжди нахвалювала страви свої подруги.

-Може, і на мій день народження вийдуть такі смачні ласощі.

-Звичайно вийдуть: земля-то одна! – відрізала Таня.

Можливо, Тамара все зрозуміла. А можливо, і ні. Але, як би там не було, Таня це питання більше не порушувала.

КІНЕЦЬ.