Не хочу переїжджати до коханої жінки, щоб мене не вважали альфонсом. Мені 42 роки, у розлученні. Пів року тому познайомився із жінкою, з якою хочу побудувати нову родину.

У мене склалися непогані стосунки з її дочкою, тим більше, дівчинка вже доросла. Проблема лише у тому, де нам жити.

Я, коли розлучався, залишив квартиру дружині із сином і зараз живу на орендованій квартирі. Алла пропонує мені переїхати до неї, але ця ідея мені категорично не подобається.

Батьки так виховали, що чоловік має привести жінку до своєї оселі, а не йти на чужу територію. Я навіть коли до неї в гості приходжу, почуваюся незатишно, не господарем, як звик.

Не думайте, я не маю якихось замашок, але я вважаю, що чоловік не повинен жити на території жінки. Так і альфонсом уславитися недовго, а я це категорично не приймаю.

Алла каже, що все це дурниці і треба керуватися здоровим глуздом. А він їй підказує, що нема чого даремно витрачати гроші на орендоване житло, коли є своя квартира.

Але там живе її дочка, якій навряд чи сподобається присутність стороннього чоловіка, як би добре вона до мене не ставилася.

Мені, наприклад, ніяково бачити у ванній її спідню білизну, але засуджувати її я не в праві, адже вона у себе вдома. Більшість друзів не згодні зі мною, дехто навіть заздрить, що знайшов жінку з квартирою.

Але мені все одно комфортніше жити на знімній та відчувати себе повноцінним чоловіком. Цікаво, а хтось ще поділяє мою думку?

Чи я безнадійно відстав від життя?

КІНЕЦЬ.