Маша кинула ганчірку, якою витирала шафу і крикнула: -Вадим, може вистачить обговорювати всіх зі своїм другом. Ви все обговорюєте. Мене, їжу і не дай Боже, наше особисте життя? Вадим знизав плечима. — Так, буває. А що в цьому такого? Ти, напевно, зі своїми подружками мене теж обговорюєш?

Маша, чи не за складами, твердо сказала: -Я своє особисте життя, ні з ким не обговорюю. Навіть із мамою! Ми з тобою одружені вже два роки, а я щодня чую «Рома, Рома».

Може вистачить? Вадим образився: — Ну, знаєш? Я Рому знаю стільки, скільки себе. Ми разом у одному дитя чому будинку на сусідніх ліжках виросли. Звичайно, іноді він мені дає поради, цілком справедливі. Саме він показав мені тебе й сказав, що ти будеш мені гарною дружиною.

Хіба він не правий? Ми з тобою ідеальна родина. Кохаємо один одного, не сва римося. Вадим обійняв її. — Маша, я не розумію твоєї неприязні до мого друга. Він добре до тебе ставиться, букет квітів завжди тобі приносить. Маша пам’ятала, коли вперше побачила цю нерозлучну парочку.

Вона була на дні народження свого друга Олексія, який не втрачав нагоди показати їй симпатію. Вона сиділа поруч із ним, і він доглядав її. То соку наллє, то салат підкладе.

І тут хтось сказав: — А ось і наші нерозлучники прийшли. Маша з цікавістю подивилася на новоприбулих. Обидва симпатичні. Але Рома лідер у їхньому союзі, відразу видно. А Вадим трохи затиснутий. Але саме він сподобався їй більше.

Хоча Рома намагався привернути її увагу до себе. Вадиму мабуть вона теж сподобалася. Він запросив її на танець. Вона помітила, як пересмикнуло Рому і як засмутився Олексій.

Але їй уже було байдуже. Між нею та Вадимом простяглася невидима ниточка, це вони одразу зрозуміли. І з того часу вони жодного разу більше не розлу чалися. Вона витерла сльози і рушила назад. Друг Роми був добрим хлопцем, але він втручався у життя свого друга. Завжди та скрізь вони були разом.

Маша більше не могла так жити. Щодня він був у них удома. Щодня вони обговорювали їхнє особисте життя. Вона не могла провести час зі своїм чоловіком, бо з ним завжди був друг. Через це вона вирішила попрощатися з ним. Вона відчула, що нічого не зміниться. Зібрала свої речі та поїхала.

КІНЕЦЬ.