Ця історія сталася зі мною п’ять років тому. Був пізній вечір, я потягом добирався до свого рідного села, щоб побачити батьків. Під мирний стукіт коліс я сам не помітив, як задрімав.

На одній зі станцій мене розбудив переполох у вагоні.

Я озирнувся і побачив, що на зупинці в поїзд зайшла група поліцейських, вони почали перевіряти документи пасажирів, яких було небагато.

Неподалік від мене сиділо кілька циганок.

Вони чомусь сполошилися побачивши вартових закону, одразу зібрали свої численні сумки і випарувалися.

Мені їхня поведінка видалася дивною, але особливої уваги я не звернув.

У результаті поліцейські перевірили мої документи і пішли далі.

Раптом я почув дуже дивний писк із сусіднього сидіння.

Спочатку мені здалося, що мені просто почулося, але звук повторився.

Я встав і оглянув сусіднє сидіння. На самому сидінні нічого не було, але я знову почув дивний звук і сів навпочіпки, щоб подивитися під ним.

Звідти на мене здивовано дивилися два блакитні очі.

Знайти малюка я зовсім не очікував!

Я покликав поліцейських і з’ясувалося, що саме зниклу дитину вони й шукали.

Батьки малюка були такі вдячні мені, що навіть попросили стати хрещеним. Ось такі справи.