Марина була на нараду у директора, коли їй на телефон надійшло повідомлення: 

– Марино, якщо хочеш дізнатися з ким зараз проводить час твій чоловік, передзвони, – йшлося у смс.

Марина чудово знала, що зараз її чоловік перебуває на роботі, і все-таки в її душі оселився сумнів. І вона на якийсь час втратила зв’язок із реальністю. Її слух раптом перестав сприймати голоси, що лунали на нараді. І вона настільки зосередилася на злощасному смс-повідомленні, що мало не зробила не розумне.

Можливість зателефонувати незнайомому «доброзичливцеві» була настільки велика, що вона ледь не покинула приміщення. Вона й сама не знала, яка сила втримала її від цього необачного вчинку.

Одразу після закінчення наради Марина поспішила до виходу, але зупинив її директор.

– Марино Олександрівно, звернувся він до неї. – Затримайтеся, будь ласка.

Марина працювала в бухгалтерії, і зараз заміняла головного бухгалтера, що пішов у відпустку.

– Марино Олександрівно, а що у нас із квартальним звітом? – Запитав її керівник підприємства.

– Михайле Петровичу, за годину звіт буде готовий, – тихо сказала Марина.

– Тоді я на вас чекаю у своєму кабінеті.

Після слів директора Марина зрозуміла, що їй зараз не до дзвінків, і попрямувала на своє робоче місце. А за годину вона була у кабінеті директора компанії.

Коли настала обідня перерва, і вже ніхто не заважав Марині зробити дзвінок, вона раптом вирішила, що взагалі нікуди не дзвонитиме. А просто ввечері покаже це повідомлення своєму чоловікові.

Нічого незвичайного у поведінці свого чоловіка, який повернувся з роботи, Марина не виявила. А ось він одразу визначив її схвильований стан.

– Марина ти чого? Щось трапилося? – Запитав чоловік.

– Олексію, може поясниш, що це означає, – сказала Марина і передала до рук чоловіка свій телефон.

Ознайомившись із повідомленням, Олексій заявив:

– Нісенітниця якась! Хочеш, можу зателефонувати?

– Дзвони, – не відставала від нього Марина.

Олексій, переключивши телефон на гучний зв’язок, набрав незнайомий йому номер.

– Ось бачиш, ніхто не відповідає, – заявив він за хвилину.

– Ну, правда, ніхто й не відповість. Треба було з мого номера дзвонити.

– Добре, – не заперечував Олексій, – Давай подзвоню з твого телефону.

Але й цього разу виклик залишився без відповіді. На що Марина відразу заявила:

– Ти просто попережив цю людину своїм дзвінком.

– Марино, я тобі присягаюся, що в мене нікого немає, а це повідомлення, якийсь не розумний розіграш.

– А я в цьому маю сумнів, – заперечила Марина.

Весь вечір Марина ходила квартирою сама не своя. А всі спроби Олексія заспокоїти свою дружину були безрезультатними. Не прийшла Марина в себе і наступного дня. Скільки не присягався і скільки не божився Олексій у своїй вірності, він не зміг розвіяти підозри дружини.

Вранці у суботу Олексій заявив дружині.

– Гаразд, Марино, я все одно знайду людину, яка відправила це повідомлення.

Після цих слів Олексій залишив квартиру. Додому він повернувся лише після обіду.

– Ось тримай, – простягнув Олексій своїй дружині роздруківку смс-повідомлень, що належать абоненту, з номера якого і було надіслано нещасливе повідомлення.

З роздруківки було зрозуміло, що абонент відправив єдине повідомлення, саме те, яке і внесло сум’яття у відносини подружжя.

– А тепер читай, кому належить ця сім-карта, придбана для відправлення одного повідомлення.

– Все зрозуміло, це моя подруга Світлана, – сказала Марина.

– А тепер дзвони їй і питай, з ким я проводжу час, – сказав Олексій.

– Я все зрозуміла, – задумливо промовила Марина. – Вона досі не може мені вибачити того, що ти віддав перевагу мені, а не їй.

– Марино, ти будеш їй дзвонити? А то я сам подзвоню.

– Олексію, я не бачу сенсу в цьому дзвінку, адже ми й так майже перестали з нею спілкуватися. І вибач мені, будь ласка, що я дозволила засумніватися в тобі. Просто я тебе дуже люблю.

– І я тебе, Марино, дуже люблю. Тому я й отримав цей роздрук, хоча зробити це було зовсім не просто.

КІНЕЦЬ.