Незнайома жінка попросила зіграти роль нареченого її доньки на кілька днів, а я погодився. Але все закінчилося так, як ніхто не очікував.

Мені було вже 28, а з одруженням я ще не поспішав. Ось моя мама… вона щодня свердлила мені голову, мовляв, як це її єдиний син все ще холостяк у свої роки.

Ця тема мені зовсім не подобалася. Я раз у раз повторював, що все буде добре і нема за що хвилю ватися. Я запевняв маму, що моя наречена сама мене знайде.

Втім, так і вийшло. Намічався день народ ження мого друга, Максима, який жив у селі поряд із нашим містом. Нас чекало 2-3 дні риболовлі, нестримних веселощів за нашими мірками.

Проте… все пішло не зовсім за планом. Макс мав зустріти мене на вокзалі. Як тільки я вийшов з потягу (я принципово не хотів їхати своєю машиною), побачив Макса, і тут же до нього підбіrла жінка приблизно маминого віку.

Я швидkо підійшов до них, щоб зрозуміти, чого хоче ця незнайомка від Макса. Виявилося, її доньку кинув наречений у день весілля через борrи, і, щоб не зганьбити дочку на все село, жінка просила Макса побути її нареченим на кілька днів.

У Макса вже була кохана дівчина, а крім того йому ж потім жити ще в цьому селі, тож друг не погодився. Я побоявся такої великої афери, але мені стало шкода цю дівчину, ось я й погодився .

І тут же ми поїхали за костюмом для мене, а вже за кілька годин Максим, вжившись у роль, влаштував викуп нареченої.

Коли Люба вийшла до нас, я обомлів… Її яскраво-сині очі в контрасті з довгим темно-каштановим волоссям одразу привернули мою увагу. Протягом усього весілля до нас підходили родичі Люби та говорили, яка ми гарна пара, бажали нам довгих та щасливих років спільного життя.

Коли все закінчилося, Люба мене обійняла і сказала: — Ти навіть не уявляєш, як ти мене врятував. Я твоя боржниця! І… не хвилюйся, роз лучимося за кілька днів.

— Моя мама постійно мене пиляє та пиляє з вимогою знайти собі дружину. Це ще питання – хто кого врятував.

А розлучитися… не варто поспішати. Я пропоную спочатку краще один одного дізнатися. Так, і, до речі, весілля доведеться зіграти ще раз, лише цього разу з моїми родичами. Тут ми обидва голосно засміялися, і стався наш перший поцілунок! Ось таким див ним чином я й знайшов kохання!

КІНЕЦЬ.