Зустріла свою подругу з інституту та питаю, чим вона зараз займається. Я тільки вийшла на пенсію, і життя припинилося. І вона мене приємно здивувала.

— А в мене життя після шістдесяти тільки почалося. Є море часу для реалізації того, що планувала свого часу. Я ніколи раніше не була за кордоном. А зараз об’їздила всю Європу.

Не люблю зими, тож у цей період їду відпочивати до Єгипту. Хочеш, поїдемо разом, — запропонувала вона.

— То ж пенсія дуже маленька. Куди там?

— Відповідаю їй.

— А я відкладаю. Коли починається літо, то збираю різні ягоди, гриби та продаю на ринку. Гроші відкладаю на мандрівки. Приєднуйся, разом буде веселіше. Я не прислухаюся до власних болячків і не бігаю ліkарями, бо аптеки з’їдять усі накопичення.

Веду здоровий спосіб життя. Багато гуляю. Так ми разом почали ходити лісом щодня у хорошу погоду. Така прогулянка і для здоров’я є корисною.

І завжди щось поживне додому приношу — ягоди, гриби чи ліkарські трави на чай. Потім почала трохи займатися йогою.

Натренувала трохи свої м’язи. Стала більш живою та бадьорою. Забула, що таке пігулки від головного болю. Останнім часом познайомились із керівником церковного хору. Розговорилися, він запросив нас приєднатися до співу. Дуже хотілося подивитись, як у мене все складеться.

Почали співати. Керівник хору дуже задоволений нами. Так ми влилися у дружній колектив, який також організовує різноманітні поїздки цікавими місцями України.

Отже, життя після шістдесяти у мене тільки-но почалося. До цього займалася лише роботою і нічого подібного не могла собі дозволити. Як я зрозуміла, важливо не сидіти вдома, а рухатися, і на шляху завжди зустрінеться щось цікаве.