Мені 31 рік. Коли була ще маленькою, дуже пишалася тим, що я народилася дівчинкою, а не хлопчиком. Мені здавалося, що жінкою бути дуже здорово, тебе всі люблять, оберігають, хлопчики дарують квіти та подарунки, доглядають, носять портфель.

Коли стала дівчиною, теж задирала ніс, міняла залицяльників як рукавички, крутила ними і навіть часом знущалася.

Потім закінчила виш, дитинство закінчилося, і почалися суворі будні. Виявилося, що на хорошу роботу чоловікам влаштуватися набагато легше та й платять їм більше.

А якщо дівчина симпатична, то в більшості випадків їй ще доводиться стикатися з недвозначними натяками з боку начальства, що саме погано.

До прорахунків жінки на робочому місці ставляться подвійно суворіше. Начальству чомусь здається, що жінка працює гірше, в інтернеті зависає, нігті пиляє чи якісь там ще стереотипи вкоренилися в головах людей «за 50»?

Якщо ти незаміжня і без дітей, то ситуація ще більше посилюється.

Мало того, що на тебе вішають усю роботу, та ще й ставляться несерйозно (а якщо точніше як до легковажної жінки). Нікому не цікаво, що ти ще просто не зустріла свою людину і не збираєшся заміж за першого зустрічного.

Я вже не беру до уваги такі банальності, як упереджене ставлення до жінок-автолюбителів.

Дуже часто стикаюся на дорозі з чоловіками хамами, які, побачивши дівчину за кермом, намагаються «підрізати», створюючи небезпечну ситуацію, а потім ще й криють, на чому світ стоїть. І спробуй доведи, що ти не тупа білявка.

Куди поділися всі хлопчики, яким з дитинства прищеплювали повагу до дівчат? Може, ми самі їх зіпсували своєю надмірною турботою та увагою, все-таки у нас, як і раніше, жінок набагато більше, ніж чоловіків, і вони цим чудово користуються, створюючи нам проблеми.

КІНЕЦЬ.