Подзвонила сестра. — Завтра, до шостої, до тебе зайде наречений. Толик каже – чудовий хлопець. Звати Сергієм. І не дякуй, вин на будеш, — затараторили та й скинула виклик. Інна спробувала зателефонувати назад, сказати, що їй наречений не потрібен, щоб перестала її сватати…

Але сестра, напевно, вимкнула телефон, бо у відповідь тільки чула: «Абонент недоступний»… Наступного дня Інна вирішила, що піде ввечері до сусідки, тітки Марії, і нехай кандидат у чоловіки вирушає назад.

Але потім, подумавши, вирішила, що Сергій ні в чому не винен, щоби так з ним вчинити. Тому надвечір відправила дітей до тітки Марії, а сама стала накривати на стіл…

У двері постукали. Інна пішла відчиняти. На порозі стояв високий, стрункий чоловік. «Вже неnогано», подумала Інна і сказала: — Проходьте, Сергію, — на що чоловік здивовано підняв брови.

— Мийте руки і сідайте за стіл. Гість покірно все виповнив. Коли чоловік сів за стіл, Інна поклала йому в тарілку голубців. Наклала з верхом.

— Дякую, але навіщо так багато? — зніяковів він.

— Ну, вечір, ви напевно з роботи, зголодніли, — спокійно відповіла Інна.

— З ранку макової росинки в роті не було, — сказав чоловік і почав їсти. Інна налила чарку біленької. Підсунула до нього. — Дякую, не вживаю. — Чому так?

– Непереносимість у мене до цього продукту.

— Сергію, а діти у вас є? — На жаль, ні. — А маю, їх троє. Вони зараз у тітки Марії, сусідки. — До речі, про тітку Марії. Ви не скажете, де її будинок. Я її син, приїхав до неї вперше.

Адже вона нещодавно тут будинок куnила. — То це не про вас говорила Віка? – Не знаю таку. Ви, напевно, чекали іншого, а заявився я. Але ви не дали мені слова сказати, одразу посадили за стіл. А я був такий голодний… Винний монолог Сергія перервав веселий сміх Інни.

— Тітка Марія живе через два будинки, ви їжте, їжте. Не поспішайте. Я вас до неї проведу потім… Засватаний сестрою наречений так і не з’явився, заблукав, чи що…

— Невістка все забрала у сина. І квартиру, і гроші, – розповіла Інні сусідка.

— Ось і приїхав до мене. «Переконтуюся пару місяців, потім знову поїду в місто. Влаштовуватися», сказав мені Сергій… За два місяці Сергій відмовився повертатися до міста. Навіщо, як і мама, і Інна тут?

Знайшов роботу. А ще за два місяці Інна з Сергієм стали жити разом…