Ми з моєю свекрухою ніколи не даруємо один одному подарунки, незалежно від того, які це свята чи значущі дні. На таку «традицію» є одна вагома причина, яка, зрештою, і змусила нас обох переглянути свої погляди щодо наших стосунkів. Це сталося одразу після нашого весілля.

Вранці я мирно спала, насолоджувалася першим днем заміжнього життя, але тут почула дивні звуки з кухні. То була Наталя Павлівна. Вона була обурена тим, що я не помила 2 чашки та 2 блюдечка перед сном.

Вона довго мене вичитувала, але тоді я й подумати не могла, що ці слова я почую ще раз. Наступний візит Наталії Павлівни відбувся за місяць.

Вона прийшла до нас у гості, зайшла в туалет і почала кричати, скільки є сил, що я нікчемна господиня, раз у мене вся сантехніка в плямах від води.

Тоді я твердо для себе вирішила: треба дати свекрусі гідну відповідь. За день до її 48-річчя я була в гостях у неї, доnомагала із салатами, і помітила наліт на її плиті та на крані на кухні.

Наступного дня я вручила їй подарунок перед гостями.

Я подарувала свекрусі кошик із різними засобами для миття та чищення різних поверхонь. — Мамо, люба, — почала я, — я тут помітила у вас грішки в господарстві і вирішила доnомогти вам з цим.

Не годиться такій жінці, як ви в бруді жити. Свекруха не сказала мені жодного слова, навіть за подарунок не подякувала, а потім, коли гості пішли, на мене такі слова полилися.

Після цього ми з Наталією Павлівною уникаємо один одного, подарунки взагалі не даруємо, чоловік їй дарує гроші у свята, і на цьому все. Думаю, так краще нам обом!

КІНЕЦЬ.