Десять років тому почалося наше спільне життя. У дружини була дитина від першого шлюбу, до якої я намагався ставитись як рідний батько.

На жаль, великий вплив на дитину мала мати колишнього чоловіка, якій давали дитину, оскільки вона зображала з себе люблячу бабусю.

Але ми з дружиною намагалися цей негативний вплив нівелювати. У дружини були незрозумілі ревнощі до мене, хоча в минулому шлюбі, такого не було в неї.

Я відмовився від усіх друзів і тим більше від жіночої частини знайомих, поміняв роботу і взагалі намагався, щоб ревнощі пішли.

Згодом у нас народився син, а старша дочка у зв’язку з віком та впливом з боку родичів ставала все більш неможливою у спілкуванні, багато робила на зло.

І ось два роки тому мати колишнього чоловіка влаштувала так, що дочка вирішила піти жити до свого батька, але при цьому влаштувавши скандал.

Це дуже підкосило емоційно дружину, ми і так звичайно весь цей час жили в частих сварках, і дружина з кожного приводу розлучатися намагалася, але мені вдавалося її заспокоїти, адже це були придумані ревнощами сварки, а тут я й у догляді за її дитиною. став винним.

Зараз з дитиною стосунки налагоджуються, бо вона виявилася непотрібною своєму батькові, а я вирішив знову стати для неї як батько. Пішла ревнощі і з дочкою стосунки покращилися, але тепер побутові сварки стали частиною нашого життя, то я десь перегинаю ціпок, то дружина знаходить дрібний привід.

І ось я місяць не міг купити мішок картоплі (саме мішок, а не кілограм) і тут вона захотіла терміново, щоб я знайшов в інтернеті та замовив, а я хотів прийти спочатку додому.

Все це вилилося в сварку, а мені треба було їхати на дачу і дорогою ми ще сперечалися та сварилися, розмовляючи телефоном. І ось увечері того ж дня я повертаюся додому та дізнаюся, що дружина подала на розлучення. Розуму незбагненно.

КІНЕЦЬ.