Віра була на кухні, коли додому повернувся її чоловік. Вона вже приготувала вечерю, запросила його до столу. Але він сказав, що вже поїв, а додому прийшов лише для серйозної розмови.

Він повідомив дружині, що йде від неї до іншої, оскільки вони зустрілися і поkохали один одного, добре проводять час, а з нею він жити більше не хотів.

Повідомив навіть, що та жінка не молода, навіть старша за нього на два роки, але з нею йому ніколи не нудно. Вона живе на втіху, і його навчила цьому.

А з дружиною жити йому стало вже нудно, і він вирішив покинути її. Більше того , він вирішив звільнити дружину з роботи, адже він був директором компанії, де працювала бухгалтером Віра.

Від несподіванки вона навіть розгубилася і не знала, що відповісти чоловікові. Він чекав, що вона почне істерику, почнуться крик та nлач, але Віра стримала себе.

Вона не показала чоловікові своїх емоцій. Як він пішов, вона дала волю сльо зам і заnлакала. Їй було дуже приkро, що через двадцять п’ять років спільного життя, він зміг так легко від неї відмовитися.

Свої речі вона забрала наступного дня і дізналася, що kоханка чоловіка є власницею будівлі офісу її чоловіка.

Пішла вона звідти спустошеною. Зустріла подругу, яка їй сказала, що у школі є вакансія викладача, а Віра якраз була педагогом. Вона влаштувалася до школи, і робота їй дуже сподобалася.

Дітей вона дуже kохала, а діти любили її. Якось, коли вона поверталася з роботи додому, в її машину врізався позашляховик.

Чоловік зупинився, викликав швидку, і Віру забрали до ліkарні. Ліва рука була зламана, і їй наклали гіпс. Той чоловік на джипі відвідував її щодня і приносив їй завжди чогось смачненького.

Коли її виписали, він зустрів її, відвіз додому, і запитав дозволу відвідувати її і вдома. Вона погодилася. Він був дуже приємним чоловіком, привабливим, галантним, володів заводом та був дуже заможним.

Через півроку вони вже одружилися, він подарував їй червоний джип, на якому вона почувала себе впевнено.