Чоловік спокійно пояснив, що це підсумок витрат, які він робить на мою дитину та які мені доведеться йому відшкодувати, коли повернуся на роботу. Не знаю, як після такого й надалі з ним жити
Мій чоловік людина планів. Я звикла, що перед тим, як щось зробити – треба порадитися з Ігорем та внести все у загальні плани сім’ї.
Дехто вважає, що це нездорова поведінка, я ж думаю, що планування допомагає йому бути уважним, не пропускати важливих подій та особливих дат.
З Ігорем ми познайомилися, коли я розлучалася з першим чоловіком. Тоді він працював юристом та порадив мені претендувати на квартиру, щоб частина від житла перепала нашій спільній донечці Марії. Я відмовилася. Не хотіла, щоб щось пов’язувало мене з тим покидьком.
Чотири роки він зраджував мені з різними жінками, ображав, принижував.
Все, чого я хотіла, щоб це жахіття закінчилося й ми більше ніколи не бачилися. Ясна річ, що на аліменти я теж не подавала.
Нас розлучили швидко та мирно. Я подякувала Ігореві за роботу, дістала розрахунок, проте спеціаліст відмовився брати гроші.
Натомість запросив мене до ресторану, щоб відсвяткувати моє «звільнення».
Заводити так швидко нові стосунки я не хотіла, але й образити Ігоря не вихід, тож погодилася.
Ми зустрілися ще декілька разів, а тоді чоловік запропонував з’їхатися. Він прекрасно знав про мій невдалий перший шлюб, про дитину, яку я вимушена виховувати та забезпечувати самостійно, але це все чоловіка не лякало.
Коли Ігор пообіцяв бути гарним батьком для Марійки та ніколи її не ображати – я розтанула.
Для матері немає нічого важливішого за добробут та гаразд власної дитини.
Ігор своєї обіцянки дотримався. Марійка його просто обожнює та ніжно називає татусем. Моя дочка отримує все необхідне для щасливого дитинства та навіть більше.
Переконавшись, що чоловік у мене гідний, я наважилася народити вдруге. Сала мамою ще однієї прекрасної дівчинки.
Після народження Софійки наша сім’я стала ще щасливішою. Поки одного разу, під час прибирання, я не натрапила на блокнот Ігоря. Виявляється мій ідеальний чоловік вів бухгалтерію, у яку заносив список усіх витрат на Марію.
Я переглянула усі його речі, щоб з’ясувати чи немає такого ж і на Софійку.
Коли Ігор повернувся додому з роботи, тицьнула в нього зошитом й запитала, що це таке.
Чоловік спокійно пояснив, що це підсумок витрат, які він робить на мою дитину та які мені доведеться йому відшкодувати, коли повернуся на роботу.
Я кохаю свого чоловіка, але не знаю, як після такого й надалі з ним жити.
КІНЕЦЬ.