Свекруха налаштувала чоловіка проти мене. Не знаю, чи мені не пощастило в сімейному житті чи це тимчасові труднощі? Незважаючи на те, що ми жили окремо, хоч я так не вважаю, бо чоловік без кінця був у своїх батьків і приносив плітки на хвості. Він виявився справжнісіньким маминим синком.

Що найцікавіше, не склалося в мене з його сім’єю, а саме зі свекрухою. Я і ніколи не думала дружити, розкривати перед нею свою душу, не вважала за потрібне, я спілкувалася тільки у свята, не хотіла зближуватися (тримала дистанцію, зайвого не говорила). Але мабуть свекрухи не давало цього спокою.

Вона хотіла керувати нашими стосунками, знати кожен крок, кожну копійку, яку ми витратимо і весь час змагалася зі мною, що, мовляв, вона така ділова і чоловік у неї недолугий.

У відповідь вона почала мені мститись через чоловіка. Спочатку робила все потай, з кожним днем у нас із чоловіком погіршувалися стосунки, але я не розуміла в чому річ, чому так відбувається. На устах у чоловіка постійно були розмови про матір, батька, що вони кращі за мене, вище статусом за мене. Звісно, мене це трохи зачіпало, тому що я теж жінка, я його дружина, та ще й мати його дитини.

Потім перед моїми пологами свекрусі надумалося відправити мого чоловіка на заробітки за кордон (нібито заробити гроші на житло). Але в результаті все стало лише гірше. По приїзду він багато й не заробив, а в сім’ї настав справжній крах, свекруха ще більше озлобилася, скористалася моментом, поки ми на відстані і почала налаштовувати чоловіка ще дужче.

У результаті, я зараз з дитиною у батьків, а мій чоловік усе кидається між двома вогнями, не знає, чий бік прийняти. Дзвонити став мені все рідше і рідше, якщо бачимося, то обов’язково сварка, висловлювання, невдоволення, все, що йому наговорила мати, він передає мені, але при цьому прикриває своїх близьких, що вони взагалі про мене не згадують.

Грошей теж не дає, ставить умови, якщо повернуся до нього, то буде забезпечувати. А я точно знаю, що його мати та брати чекають з відкритим ротом, коли їм покладуть енну суму грошей, що й робив мій чоловік раніше.

На цей рахунок я теж обурилася, тому що на собі все економила до копійки і вважаю, що у нас свій осередок і відповідно бюджет свій має бути.

У результаті, мій чоловік сподівається, що я повернуся, але при цьому не робить жодних кроків, тільки лається при зустрічі, а свекруха теж чекає, що я повернуся сама. Але я так не хочу, я вважаю це приниженням. Чоловік сам мене повинен повернути. І потім його не розумію.

Мені він каже, що він звик без мене, дитину забере. Каже, що йому добре без мене і йому потрібна дружина простіше, а через деякий час каже, що я сиджу у своїх батьків і сподіваюся на якесь диво, замість того, щоб повернутися і жити сім’єю.

Допоможіть порадою. Я не розумію, чого мій чоловік та свекруха домагаються. Вони мені пошматували досить нервів, але мені шкода дитину в цій ситуації. Вони чекають, щоб я сама приповзла до них, але моя гордість не дозволяє. Уявили з себе невідомо кого. Як бути, як вчинити?

КІНЕЦЬ.