Надя вже місяць не могла змусити чоловіка полагодити розетку в кімнаті їхнього чотирирічного сина. У нього завжди були важливіші справи. Наприклад – футбол.

Надя вирішила вчинити з чоловіком так само. І незабаром трапився привід. Ігор попросив випрасувати його «щасливу» сорочку, бо завтра він має здачу проекту.

Дружина під різними приводами відтягла прасування, потім поклала сина, і сама заснула поруч із ним. А вранці встала, приготувала сніданок, і, зібравши сина, вийшла з дому. Відвела хлопчика до садка, сама пішла на роботу. Увечері, як і очікувалося, чоловік учинив сkандал.

— Ти таким чином мене провчити вирішила за розетку? – кричав чоловік. — Ой. Виявляється, ти не забув про свою обіцянку, — посміхнулася дружина.

— Я поки що склерозом не стра ждаю! — Тоді чому не дотримав слова? Ігнорував?!

— Ти сама в цьому винна. Зроби та зроби. А я сам маю дозріти до цього!

Я не повинен підкорятися!

— Ось і я повинна дозріти, щоб випрасувати твою сорочку! І не повинна тобі підкорятися! — Але ж це зовсім інше!

— Ти хочеш сказати, що я зобов’язана виконувати всі твої хотілки на першу вимогу, а ти повинен сам захотіти щось зробити по дому?!

Значить так, любий, я тебе люблю і розлучатися не хочу! Але таку нерівноправність терпіти не маю наміру. Або ми обидва виконуємо свої обов’язки, або обидва мовчки чекаємо, поки інший дозріє до виконання своїх обов’язків! Он, у мийці купа посуду. Його потрібно помити.

А я не хочу. От тепер сидітиму, і чекатиму, коли в мене виникне таке бажання. Може тиждень, може два! — Сказавши це Надя вийшла з кухні.

Ігор постояв, подивився на стіл, який треба було прибрати, на мийку з брудним посудом, подумав, зітхнув і взявся за наведення ладу на кухні та миття посуду.

КІНЕЦЬ.