Моя вісімнадцятирічна донька стала приносити додому дорогі продукти та купувати багато дорогого одягу. Я дуже збентежилась, коли це помітила.
Довгий період часу я металась по лікарнях та крутих спеціалістах і намагалася зрозуміти, у чому причина моєї неможливості завагітніти. Скільки б надій ми з чоловіком не покладали, та висновок один: я повністю здорова, а чому не вдається стати мамою – загадка.
На цьому фоні у нас із Миколою почались сварки. Я просто втратила можливість раціонально мислити та, по-суті, стала залежною від думки про материнство. Особливо це загострювалось, коли всі навколо однолітки родили діток, обговорювали якісь материнські проблеми та приколи. Коля в один момент не витримав мого натиску і подав на розлучення.
А скоро я дізналась про те, що чекаю малюка. Чому моя мрія здійснилась саме в цей момент? Колишньому я нічого вже говорити не хотіла. Він ніколи особливо не переймався нашою проблемою, тому я й не хотіла ускладнювати наші стосунки цією новиною.
Тоді я вирішила розпочати життя із нового листа та переїхала до іншого містечка. Коли народилась донечка, то мені стало так тепло на душі. Тепер я мала заради кого жити, і це дуже мене тішило. Златочка була дуже спокійною та слухняною дитиною. Тому мені і вдавалось ростити її самостійно.
Та коли помаленьку наступав підлітковий вік, то характер Злати ставав дедалі складнішим. Я постійно картала себе за те, що не дозволила дівчинці отримати батьківську любов та виховання. Спочатку моя донька прогулювала уроки, потім почала грубити вчителям, а тоді і геть відмовлялась у школі з’являтися.
Коли Злата закінчила школу, то я видихнула із полегшенням. Мені здавалось, що проблеми закінчились на цьому, проте тоді все тільки розпочалось.
Тепер вона стала не бунтаркою та хуліганкою, а дівчиною, що цікавиться хлопцями. Мене це дуже лякало і якось я переживала, аби не стати бабусею в свої 40. Коли вплинути на ці гулянки мені не вдалося, то я сказала дочці, аби шукала роботу і заробляла на свої забаганки, тоді їй було 18.
Бачили б ви моє здивування, коли гроші таки у Злати почали з’являтися, а на роботу вона не ходила. Наш холодильник був набитий дорогими продуктами, а шафа дочки вже тріскала від нових речей.
Коли вона стала пропадати і на ніч, то я рвала на собі волосся від переживання. А потім таки вияснила, що у мого чада є коханий чоловік, який має досить великі статки. Щоправда, він набагато старший і має сім’ю.
Коли я почула про те, що моя донька є коханкою, то усередині аж щось впало. Я не так її виховувала і не такі цінності закладала. Безліч разів я намагалась поговорити із нею, донести істину, змусити любити себе і не опускатись до того, аби бути простою іграшкою для дорослого чоловіка. Але хто ж мене слухає?
Тепер я просто не знаю, як бути далі.
КІНЕЦЬ.