Тоня пішла від чоловіка. Не змогла винести вічних причіпок свекрухи, з якою вони жили. Залишила сина, чоловіка, зібрала речі та поїхала…

Борис не хотів повертатись з роботи додому. Там мати знову почне йому мізки виїдати. — Знайди собі дружину! Я на nенсію вийшла, щоб займатися собою, а не тобою і онуком! «Та хто за мене піде взагалі?

Не олігарх, живу на зарnлату, дитина, та ще й свекруха, від якої втекла невістка. Хіба така ж язва, як і мама. Але тепер вони вже вдвох насядуть на мене!»

Довго думав і знайшов вихід із становища. Розшукав адресу Тоні, поїхав до неї. — Тоня, пробач мені, я винен перед тобою! Повернись будь-ласка. — А як же Галина Вікторівна?

Я не житиму з нею в одному будинку! – відповіла дружина. — Тобто якщо мама не буде з нами жити, то ти згодна повернутися? — Так… — Мамо. Ми, або житимемо так само, як і зараз; або ти переїжджаєш жити на дачу! – сказав Борис матері.

— Мати женеш з дому?! – Ні. Вирішуй сама. Але моєю дружиною або Тоня, або взагалі ніхто не буде. А вона з тобою в одній хаті жити не хоче. І потім дача у нас, що міська квартира.

З усіма зручностями. Ти хотіла відпочити, от і відпочинеш. Там і річка, і свіже повітря. Галина Вікторівна переїхала на дачу, а Тоня повернулася додому, до сина та чоловіка…

Свекруха живе на дачі. А чого там не жити? Свіже повітря, річка поряд, ні за ким бігати та доглядати не треба. Із сусідами потоваришувала, є з ким попліткувати.

А ще син із невісткою куnили їй ноутбук та провели інтернет. Тож Галина Вікторівна взагалі не нудьгує. Читає книги, дивиться фільми, спілкується у чатах. Краса…