Мої батьки живуть у селі. Люди вони були вже не молоді, тому я частенько пропонував їм переїхати жити до мене в місто. Квартира велика простора, місця всім вистачить.

Але вони були категорично проти цієї затії. Мама не могла жити без своєї клумби, а тато не уявляв, як це можна проміняти домашні овочі на покупні. Щоб хоч якось полегшити їм життя, я вирішив найняти людей і викопати батькам у дворі колодязь.

Вони звикли все життя брати воду із загального колодязя. Колись його ще прадіди вирили на чотири будинки. Ходити було далеко і відра важкі, а так хоч яка допомога. Тато не заперечував, тому на вихідні працівники приступили до роботи. Швидко визначили місце, привезли круги і почали копати.

Через три дні батьки насолоджувалися свіжою водою з колодязя. Мама могла поливати квіти, а батькові більше не потрібно було збирати дощову воду для своїх потреб.

Щоб тато не напружував руки, в колодязь відразу встановили мотор. Легше було натиснути на кнопку і почекати кілька хвилин, ніж тягнути власноруч. З чистим серцем і совістю я повернувся до міста. Батькам пообіцяв навідатися через місяць.

Як же я здивувався, коли по приїзду побачив, як батько самостійно дістає воду. Я привітався зі старим і запитав, що сталося. Виявляється, з першого дня мого від’їзду до них прибігли сусіди і попросилися брати воду.

Батьки, люди не жадібні, тому дозволили. Так ці ж нахабні люди так часто включали і вимикали мотор, що він просто згорів. Коштував він чималі гроші, купити новий мені нескладно, але де гарантія, що через місяць його не зламають. Я пішов до сусідів і вимагав заплатити за ремонт зламаного двигуна.

Вони навідріз відмовилися, мовляв, чий колодязь, той нехай і платить. Тоді я поставив їм ультиматум: якщо вони не полагодять зламане, то більше ніколи не наберуть води з батьківського колодязя.

Сусідка почала дорікати і обзивати мене. Кричати, що води не можна жаліти, обзи вати не дуже хорошими словами і я зрозумів, що справи з цими людьми не буде.

Мотор я відправив на ремонт, все оплатив і перед тим як знову встановити, попередив батьків, щоб вони не дозволяли сусідам брати воду. Пішов в будинок збиратися в дорогу, а через кілька хвилин сусідка вже прибігла з відрами. Її зустрічати пішов я.

Не сказавши ні слова, вона розвернулася і пішла додому. Не подумайте, що я жадібний або скнара, мені не шкода води для людей, але і нахабніти не варто.

КІНЕЦЬ.