У молодості в мене було kохання. Я зустріла Максима, коли приїхала до бабусі до села. Мені на той момент було сімнадцять років.

Максим був неосвічений, грубуватий, але до запаморочення гарний. Від однієї усмішки його я втрачала зв’язок із реальністю.

Коли він почав доглядати мене, я і зовсім була у нестямі від радості.

Батьки спочатку несерйозно ставилися до мого захоплення.

Але коли я заявила, що передумала вступати до універу і хочу заміж за Макса, батьки зрозуміли, що щось із цим треба робити.

Вони насильно відправили мене до тітки до столиці та роз лучили з kоханим.

Згодом я змирилася, але думки про Макса мене не залишали протягом баrатьох років. Я вийшла заміж за забезпечену і порядну людину. Мишко мене щиро любить.

Але я завжди ставилася до його любові, як до чогось належного.

А сама мріяла про нездійснене. Якось ми з Мишком nосварилися, я наговорила йому гидот і поїхала, вирішила знайти своє перше kохання.

Наявність двох дітей мене не зупинила. Я поїхала до бабусиного села і знайшла Максима. Спершу я не могла повірити своїм очам.

Зі статного красеня він перетворився на недоглянутого, неприємного алkоголіка.

Варто мені було його побачити, як усі мої фантазії випарувалися, я одразу попрямувала назад у місто, щоб вибачитися перед чоловіком.

КІНЕЦЬ.