Доля ніколи добре не тішила Риту. Дитинство вона провела в дитячому будинку. Росла замкнутою та скромною дівчиною. Любила читати книги й мріяла стати відомим кондитером. Тому встипила до коледжу, де і здобула спеціальність кондитера.

Від держави Рита отримала власне житло, влаштувалась на роботу в популярний ресторан у місті. Життя почало налагоджуватись.

Адже після сильної зливи, рано чи пізно з’являється сонце,-думала дівчина.

На роботі дівчину хвалили, вона робила значні успіхи. Навіть створювала власні рецепти. Незабаром Рита познайомилась з Андрієм. Між ними почались стосунки. Рита була нарешті щасливою, бо так давно хотіла забути, що таке самотність.

Аджела Петрівна, мама Андрія, коли дізналась, що майбутня невістка з дитячого будинку, то була не взахваті.  Не про таку пару  вона мріяла для свого сина. Андрій посварився з мамою, і переїхав у квартиру до Рити. Вони розписалися, і стали жити разом.

Анжела Петрівна залишилась жити сама в трьохкімнатній квартирі. Її мучила думка про те, що її єдиний син ослухався її і вибрав якусь бідолаху без матері і батька.

Вона часто згадувала їхню останню сварку і свої слова:

Сину, ти добре подумай, твоя Рита виросла в дитячому будинку, ти не знаєш, хто були її батьки. А гени-не воші, не видушиш. І тобі не страшно з нею дітей народжувати. Одумайся…

Син матері не слухав. Але через пів року після весілля вони на сімейній вечері помирились. Ініціатором була сама Анжела Петрівна. Все ніби налагодилось. Рита працювала в ресторані, ось тільки Андрій постійно змінював роботи. Все шукав своє місце під сонцем, був дуже вибагливим, бо не для такої роботи “мама квіточку ростила”.

Щоб хоч якось зводити кінці з кінцями, Рита брала приватні замовлення, випікала торти, тістечка та еклери. Вела свою сторінку в соціальних мережах. Робила собі рекламу. Андрій з часом став брати сторону матері.

Казав, що вартий кращої дружини. Що вона погано про нього дбає, і що за своїми клятими тортами забула, як знайти підхід до чоловіка. Що він хоче тепла та ласки.

Ну так… Тепла він хоче, а роботу нову знайти енергії не вистачає, чомусь. Добре на шиї в дружини сидіти…

Ну яка ж ти безсовісна, Рито! — обурювалась свекруха — Усю ніч ти не відомо де пропадаєш і тільки на ранок з’являєшся! Уже всі сусіди кажуть, що ти якась непутяща! А як таке не казати, якщо після тої роботи ти цілий день спиш, а мій Андрійко  навіть їсти немає що! І це ти ще й на кухні працюєш?! Мій син заслуговує на куди кращу жінку, ніж ти!

Після останньої сварки Рита не витримала, зібрала речі чоловіка, і відправила їх до матері. Змінила замки в квартирі.І вирішила проживати своє життя так, як того хотіла. Усе життя молодій жінці не вистачало одного — віри в себе та свої сили! Можу вас запевнити, для жінки, яка вірить у себе, немає нічого неможливого!

Андрій живе з мамою, роботу так і не знайшов, кращу дівчину не знайшов чомусь теж. Анжела Петрівна сама вже не рада, що син вісить на її шиї. Робила спроби їх помирити, але Рита вирішила остаточно.

Життя дається людині тільки один раз, тому  не можна  терпіти поруч людей, які зовсім тебе не цінують.

Ви згодні?

КІНЕЦЬ.