Вчителька запропонувала, щоб замість атракціонів, учні поїхали з екскурсією на ферму. Ще ніколи не бачила, щоб діти сприйняли щось із таким захватом

Перша вчителька моєї молодшої доньки завжди вирізнялась оригінальними ідеями. Хоча вона жіночка середніх літ, але її енергійності та здоровому духу авантюризму можуть позаздрити молоді.

Кілька тижнів тому ми із рештою батьків вирішили влаштувати дітям відпочинок у парку розваг. Найпрекрасніша пора осені «бабине літо», як кажуть у народі, чому б не потішити наших маленьких школярів відпочинком на атракціонах.

Але за кілька днів до запланованої поїздки, вчителька зібрала батьків ще раз, щоб обговорити певні зміни.

Розказала, що недавно на уроці вони з учнями розглядали тему про свійських тварин. То виявляється більшість дітей крім котиків, хом’ячків та собачок нічого й не бачили. Дехто взагалі не знав, як виглядає корова чи вівця.

А вони ж уже третьокласники. От вона висунула пропозицію, щоб замість атракціонів, наші діти поїхали з екскурсією на ферму. Це й дешевше і більш пізнавально. Навіть з фермером домовилась, який згоден познайомити діток з мешканцями ферми.

Ідея чудова і, як завжди оригінально. Більшість дітлахів ще ніколи не виїжджали за межі міста. Відпочинок у селі на свіжому повітрі їм точно запам’ятається.

Більшість батьків підтримали цей варіант, а решта змушені були змиритись.

Я поїхала їх супроводжувати. Ще ніколи не бачила, щоб діти сприйняли щось із таким захватом. Екскурсію проводив звичайний фермер. Але він одразу знайшов підхід до дітлахів.

Школярі познайомились з головними помічниками на фермі. Песик Сірко та маленьке біле козенятко супроводжували дітей протягом усієї екскурсії.

Козенятко так смішно стрибало, коли хтось хотів його впіймати. А коли застрибнуло на спину своєму господарю — у дітей це викликало справжній фурор.

Учні побачили зблизька, як виглядає корова, як люди отримують молоко. Погодували курей зерном, а кроликам розклали сіно. Почухали спинки маленьким поросяткам.

З апетитом ласували салом підсмаженим на відкритому вогні на дерев’яній паличці та картоплею, запеченою у гарячому попелі. Я вперше бачила, щоб моя донечка з таким неприхованим інтересом сприймала все, що відбувається навколо.

Діти приїхали додому щасливі та натхненні. А все завдяки нашій неймовірній вчительці, яка подала таку чудову ідею й усе організувала.

КІНЕЦЬ.