Три роки тому в сина з невісткою народився первісток. Я тішилась, що нарешті стала бабусею. Син попросив аби я жила з ними, щоб могла допомагати з онучкою. Квартира в них не дуже велика, на дві кімнати. Але коли дитина була зовсім маленькою, місця нам вистачало.

Доки невістка ходила при надії, я займалась усіма хатніми справами самостійно — готувала на всіх їсти, слідкувала за чистотою в домі. Хотіла, щоб Ніна насолоджувалась періодом вагітності та зайвий раз не перевтомлювалась. Їй треба думати про те, як виносити здорове маля, а не про те, чи по мита у квартирі підлога.

Коли народилась внучка, частину обов’язків по догляду за нею я взяла на себе. Проте, коли дівчинка стала підростати, помітила, що зайва у цьому домі. Син прямо нічого не казав, але натякав, що їм тісно, а невістка постійно шукала якісь недоліки, аби посваритись.

Коли онучці виповнилось три роки, її віддали у дитячий садок. Ніна повернулась на роботу, а я стала нікому непотрібною.

Завжди намагалась дбати про рідних. Їм було зручно користуватись моєю допомогою, але у результаті, ніхто моїх старань не оцінив. Молоде подружжя робить все, аби я почувалась тут зайвою.

А кілька днів тому я почула, як мій син шепотівся з невісткою. Вони говорили, що хочуть аби я швидше з’їхала від них, але не знають, як мені про це сказати, щоб не образити. Онучка підростає, їй би вже свою кімнату мати, а кімнату зайняла бабуся. Син пояснював, що ж не може він вигнати мене на вулицю. Тоді невістка підкинула ідею, що можна відправити мене жити на дачу.

Звісно, в мене є будинок в селі. Але помешкання вже три роки пустує. Воно мало придатне для життя й потребує капітального ремонту.

Наступного дня між молодими людьми виникла чергова сварка. Я розуміла в чому причина. Вони знову сперечаються через мене. Не мала іншого виходу, як зібрати речі та переїхати на дачу.

Там дуже холодно, стеля потріскана. Для того, щоб хоч трохи привести оселю до ладу потрібні гроші. А на одну пенсію сильно не розбіжишся.

Мені дуже прикро, що рідні люди мене просто використали. Коли їм потрібна була моя допомога, то ставились до мене як годиться, а потім вирішили позбутись.

Тепер я живу в цих жахливих умовах. Ось така подяка за мою самовіддачу.

КІНЕЦЬ.