Ніна вирішила проrулятися селом зі своїм kоханим. Вони залишили доньку Лілію з дідом Ніни та пішли. А коли повернулися додому, втратuлu мову.
Ніна Іллю дуже любила. З першої зустрічі, незважаючи на те, що вони познайомилися зовсім випадково – зачепившись один за одного навушниками в метро.
Він був таким дивовижно красивим і милим, що вона відразу розтанула. Він ще й був галантним, і дуже щедрим, а до того ж – прекрасним батьком маленької дівчинки.
Він виховував її разом зі своєю мамою, бо дружина від нього пішла до нової родини, а доньку брати з собою не побажала. Але Ніні це подобалося.
Дівчинка була ще крихіткою, трохи менше двох років, і запросто звала дівчину свого тата «мамою». Батьки Ніни теж одразу в Іллю закохалися.
І тому що доньку хотіли якнайшвидше заміж видати і в ролі матері її побачити, і тому що хлопець був добрий, працьовитий, люблячий.
Мама Ніни іноді забувала, що маленька Ліля їй не рідна онука, так просто було повірити у їхню родину. Вже коли зайшла мова про весілля, Ілля, Ніна та маленька Ліля вирушили до села, де жив дідусь нареченої.
Він був її улюбленим родичем. Тепер же він залишився один, понурився, почерствів без жінки поряд, і до Іллі поставився з підозрілістю з першого погляду.
Він скоса дивився на Іллю та на майбутню правнучку. Увечері Ніна захотіла нареченому своєму село показати і за ради цього попросила дідуся доглянути Лілію.
Він не хотів, але довелося. Коли молодята повернулися , дідусь уже на всю сміявся з дівчинкою, а ще майстрував для неї конячку з дерева.
Правнучка спромоглася розтопити його серце, і навіть на Іллю він глянув інакше. Наступного дня покликав його на рибалку і шашлики разом смажили, і слухали одні й ті самі старі пісні.