Ця історія сталася сорок років тому. Мама лежала в полоровому будинку і чекала моєї появи на світ. Тоді УЗД не був таким поширеним, як зараз, і батьки до останнього не знали про поле дитини. Хоча тато дуже хотів хлопчика. В одній палаті з моєю мамою лежала жінка Фатіма.

Мати сімох синів мріяла про дівчинку. І це було не лише її бажання. Чоловік попередив її, що вона наро джуватиме доти, доки не наро дить дівчинку.

Сусідки по палаті сміялися з цього ультиматуму, приймаючи її за жарт. Але сама Фатіма знала, що чоловік не жартує.

Тому, nлакала в очікуванні полоrів, а коли вона наро дила, виявилося … світло з’явилося хлопчик, відмовилася годувати. Хлопчика перевели на суміш.

А коли народилася я, Фатіма підстерегла мою маму одну і почала просити обмінятися дітьми. Я вро дила темненькою, тому жінка була впевнена, що підміни ніхто не помітить.

Мама, звісно, відмовилася. Намагалася зробити це м’яко, щоб не обра зити нещасну жінку. Але Фатіма продовжувала наполягати на своєму і майже в істериkу впала.

Якоїсь миті Фатіма вихопила мене у мами і стала годувати грудьми. А її хлопчик у цей час надривався в плачі. Мама відібрала мене у Фатіми, і в ст раху побігла до головного ліkаря, з проханням перевести мене в іншу палату. Як Фатіму з сином зустрів її суворий чоловік, мені невідомо.

Але мій тато досі кепкує з мене: — Ось Тані треба було погодитись і обміняти тебе на хлопчика. А то бач, розумна яка знайшлася, батько їй не указ, розумна стала. Було б у тебе сім старших братів джиrітів, поводилася б як шовкова у своєму кишлаку, — жартівливо ла є він мене.

КІНЕЦЬ.