У мене є сестра Ліза. Вона молодша за мене на 5 років.

Але ми суттєво відрізняємося характером, наче взагалі не з однієї родини.

Декілька років тому ми отримали спадок від нашого дідуся, який мешкав за кордоном. Це були немаленькі кошти. Я довго розмірковував, куди мені вкласти ці гроші.

І вирішив – найкращий варіант купівля нерухомості. Тоді я матиму своє житло і не доведеться все життя скитатися по орендованих квартирах чи гуртожитках.

Я придбав двокімнатну квартиру і пишався, що тепер ні від кого не залежу.

Проте Ліза розпоряджувалася своєю половиною без натяку на майбутнє. Вона тринькала гроші направо і наліво. Сестра ходила в дорогі заклади, витрачала кошти на одяг, подорожі та розваги. Одним словом, Ліза вирішила за грошовий спадок жити у своє задоволення. Це тривало недовго. Розкішне життя минуло швидко, через рік, коли у неї закінчилися гроші.

У сестри не було коштів.

Тож вона вирішила покинути орендоване житло з євроремонтом та повернутися до гуртожитку, який знаходився біля її навчального закладу. Лізі допомагали батьки.

Так тривало три місяці.

Місяць тому я прийшов познайомити з батьками свою дівчину, з якою не проти одружитися. Була вдома й Ліза. Я відразу відчув якусь неприязнь і зневагу. Не розумів ще тоді: що ж діється? Мені здалося, що мої родичі незадоволені тим, що я збираюся створити сім’ю. Відчула це й моя майбутня дружина Олена.

Наступного дня завітав до батьків сам. Сестра теж була у них. На запитання «Що коїться?» – вони почали говорити на іншу тему.

Але вже через декілька хвилин пояснили, що ображені. Уявіть собі: вони гнівалися на мене через те, що я мав власне житло, а сестра жила в гуртожитку, який знаходився неподалік від мого дому.

Мати, батько та Ліза наполягали, що я маю допомогти сестрі з житлом. Вони почали скаржитися, що немає грошей на оплату гуртожитку, а я ж маю свою квартиру, яку отримав завдяки спадку. Тож тепер я повинен поділитися нею з Лізою.

– Невже ти мене, свою рідну сестру, не можеш взяти жити до себе? Як тобі не соромно? Що ж ти за брат такий? – запитала Ліза.

Ці слова неабияк мене зачепили. Вона теж могла придбати собі житло.

Але не думала наперед і просто всі гроші бездумно протринькала. То чи маю я тепер їй допомагати?

Тим паче, що я збираюся одружитися і привести до своєї квартири майбутню дружину? Де справедливість? Як би ви вчинили на моєму місці?

КІНЕЦЬ.